10 лютого, у Ватикані повідомили про те, що Папа Римський Бенедикт XVI, у відповідності до приписів 126 канону § 2 Кодексу Канонів Східних Церков, прийняв зречення з уряду Глави Української Греко-Католицької Церкви Верховного Архиєпископа Києво-Галицького Блаженнішого Любомира кардинала Гузара.

Проведення цього Круглого столу, організованого Українським центром економічний і політичних досліджень ім. Разумкова, який відбувається через півтора місяця після подібного заходу на тему відносин Церкви та держави, організованого Фондом Конрада Аденауера, свідчить про те, що ця тематика є цікавою і до сьогодні належно не осмислена. Це не повинно дивувати, адже ми лише 20 років живемо у незалежній державі, протягом яких могли будувати відносини влади та Церков і релігійних організацій на території України, а перед тим, впродовж століть, була значно довша історія на ширшому тлі різних держав. Одне слово, нашу минувшину можна умовно поділити на історію давнього минулого, історію XX століття та найновішу історію останніх двох десятиліть.

Щороку, у день пам’яті Пресвятої Діви Марії Лурдської, який припадає на 11 лютого, Церква відзначає Всесвітній день хворого. Слуга Божий Йоан Павло ІІ бажав, щоб цей день став слушною нагодою для роздумів над таємницею страждання і, передусім, для того, щоб зробити наші спільноти та суспільство більш чуйними до хворих братів і сестер. Якщо кожна людина є нашим братом чи нашою сестрою, то особливу увагу ми повинні звернути на слабких, тих, хто страждає і потребує лікування, щоб ніхто з них не почувався забутим чи покинутим; справді, «міра людяності визначається, по суті, ставленням до страждання і стражденних осіб. Це стосується як поодиноких осіб, так і всього суспільства. Суспільство, яке не здатне прийняти стражденних і допомогти їм через «співстраждання», поділяти це страждання і переживати його, є жорстоким та нелюдським» (Енцикліка «Spe salvi», 38). Ініціативи, що їх запропонують в єпархіях з нагоди цього Дня, мають стати стимулом до більш ефективної опіки над тими, хто страждає, а також підготовкою до урочистого відзначення Всесвітнього дня хворого у 2013 році в Марійському відпустовому місці в Альтетінґу (Німеччина).

Блаженніший Любомир (Гузар) вже котрий рік поспіль зібрав своїх вірних, а також прихильників греко-католиків на Різдвяну просфору в Києві. Ця подія, на якій Патріарх ділиться із присутніми різдвяним хлібом, символізує духовне єднання. Недаремно цьогоріч вона відбулася в День Соборності. «Наше зібрання — спосіб подякувати тим, хто всіляко підтримував розбудову Патріаршого собору Воскресіння Христового, — зазначає голова УГКЦ. — І десь воно стає родинним, парафіяльним святом. Бо добре нам бути разом як родина, громада, Церква! Маю щире бажання, аби ділячись тими Божими дарами під виглядом хліба і меду, ми відчули, що є одним цілим!»

З нагоди 45-го Всесвітнього Дня Суспільних Комунікацій, я хотів би поділитися деякими роздумами, які вмотивовані характерним явищем нашого часу: виникненням Інтернету, як мережі для комунікації. Все більш поширеною стає думка, що так як Індустріальна Революція в свій час викликала глибокі перетворення в суспільстві завдяки змінам, які вона внесла в цикли виробництва і життя робітників, так само сьогодні радикальні зміни, які відбуваються в комунікації, призводять до значного культурного і соціального розвитку. Нові технології змінюють не лише спосіб нашого спілкування, але і саму комунікацію настільки, що можна сказати, що ми живемо в період величезного культурного перетворення. Цей засіб поширення інформації і знань породжує новий спосіб вивчення і думання, з безпрецедентними можливостями для встановлення взаємозв’язків і побудови дружби.

У філософській традиції можна виокремити два способи розуміння людини. Перший стверджує, що акти людини «закорінені» в її людській сутності. Відтак людина існує не завдяки проявам цієї сутності (відчуття, мислення тощо), а, навпаки, – вони є тільки вираженням людського єства. Натомість другий конституює особу чи людську сутність на основі цих актів. Таке узалежнення існування особи від наявності або відсутності актів свідомості є для багатьох сучасних біоетиків теоретичним підґрунтям виключення тих чи інших людей зі спільноти осіб. Керуючись такими критеріями, згадані вчені позбавляють права на життя не лише людських істот у пренатальному періоді, а й новонароджених, дітей і дорослих з різними хворобами та патологічними станами.

«Одна-єдина людська родина» – такою є тема Послання Святішого Отця Венедикта XVI з нагоди 97-го Всесвітнього дня мігрантів та біженців, який католицька Церква відзначає 16 січня 2011 р.