«Наш Спаситель на Тайній Вечері, тієї ночі, коли Його було видано, встановив Євхаристійну Жертву Свого Тіла і Крові, щоб увічнити жертву Хреста впродовж віків, аж до Свого приходу, і щоб довірити Церкві, Своїй улюбленій Нареченій, спомин про Свою смерть і Воскресіння: таїнство благочестя, знак єдності, звʼязок любові, Пасхальна трапеза, у якій Христа приймають як поживу, душа сповнюється благодаттю і нам дається завдаток майбутньої слави».

(IІ Ватиканський Собор, Конст. «Sасrоsаnсtum Соnсіlium», 47.)

Греко-католицькі єпископи закликають вірних УГКЦ і загалом усіх християн та людей доброї волі продовжити безперервний піст і молитву за мир та краще майбутнє України.

Усіх вірних та людей доброї волі єпископи просять щодня о 21.00 єднатися в спільній молитві за Україну (в понеділок -- за успішне служіння Президента, Уряду та Верховної Ради України; вівторок -- за ворогів: за навернення тих, хто переслідує і атакує нас; середу -- за українське військо; четвер -- за правоохоронні органи і міліцію; п'ятницю -- за поранених, полонених, біженців та їхні родини; суботу -- поминання усопших, зокрема загиблих воїнів і всіх невинно убієнних; неділю -- за єдність і соборність України)

Монастирське богослужіння, в таких центрах монашества, як Єгипет, Фіваїда, Палестина, Месопотамія, Сирія і Кападокія, було не так літургійним обрядом, як спільними роздумами над Святим Письмом.

«Спочатку літургія не була частиною монашого життя. Навіть звершення Євхаристії не займало в ньому особливого місця. Літургійне життя було справою духовенства, а не монахів. Завданням монаха була безнастанна молитва. Це було його «Діло Боже», його правило, поєднане з постом, чуванням, фізичною працею, покаянням серця і безмовністю» (Ф. Вульф).