 Саме ця фраза запала мені в око серед чисельних коментарів у зв’язку з обранням та інтронізацією нового Глави УГКЦ. І дійсно саме так: Бог навідався до народу Свого. Не те, щоб Бог опускав Церкву Христову. Ні. Бог ніколи не опускав Свого народу від самого моменту покликання Праотця Авраама із Уру Халдейського. Бог ніколи не опускав Своєї Спільноти, Своєї Еклесії, Своєї Церкви. Завжди Його Дух надихав великих мужів Старого Завіту, а в часах Нового Союзу ніколи не перестає провадити Церкву Христову.Але час від часу Він дає знаки Своєї особливішої Милості і Любові. І саме таким знаком Його є і вибір нового Глави УГКЦ і його інтронізація у Патріаршому соборів в Києві. Знаковим є і те, що Вселенський Архиєрей Бенедикт ХVІ на Празник Благовіщення за григоріанським календарем одобрив вибір Синоду єпископів нашої Церкви, і те, що сама інтронізація нового Патріярха відбулася в Хрестопоклінну Неділю і за новим, і за старим стилем. І знаковим є те, що власне УГКЦ єдина зберегла апостольське передання Володимирового Хрещення, вповні повернулася на береги Дніпра. Бо Блаженніший Кир Святослав Шевчук є 80 Главою Руської Церкви, якій попри всі переслідування і мучеництво Її кращих синів і дочок вдалося зберегти неперервану тяглість законної єрархії Руської Церкви і її апостольського рукоположення, що через Константинопіль сягає самих Апостолів і Самого Христа. Число 8 у біблійній традиції означає початок нових месіанських часів, початок нового життя. І 27 березня цього року для Української Греко-Католицької Церкви розпочався новий період. Ще теплою рукою, як колись Мойсей на порозі Землі Обітованної Ісусу Навину, передав Блаженніший Любомир кардинал Гузар владу Блаженнішому Святославу Шевчуку.
Без усякого сумніву, подія ця знакова не тільки для УГКЦ, але й для усього українського християнського люду, а відважуся сказати і для цілого світу, бо Блаженніший Святослав є наймолодшим Главою Помісної Церкви.
А що подія ця історична для цілої нашої Батьківщини свідчить і той інтерес ЗМІ, політиків, взагалі усього українського загалу до Вибору й Інтронізації – що свідчить, що ці дві нерозривно пов’язані події є найважливішими і найзнаковішими подіями тижня, який ми пережили.
На самому початку цього тижня, коли у Брюховицькому реколекційному центрі УГКЦ ім. Патріярха Йосифа Сліпого розпочався Виборчий Синод УГКЦ, зберігалася інтрига вибору. Хто? Хто буде наслідником Великого Кардинала Гузара? Давалися різні оцінки, різні прогнози, але у жодному з них не прозвучало ім’ я владики з далекого Буонес Айреса – Кир Святослава Шевчука. Розглядалися різні умоглядні конструкції, більш чи менш правдоподібні, більш чи менш логічні, але жодна з них не передбачала такого вибору Синоду.
Слова о. Бориса Ґудзяка, ректора Українського Католицького Університету, з якими він звернувся до єпископів Синоду: «Якщо перед нами буде Великий Бог – ми будемо Великою Церквою з Великим Патріярхом», звучали переконливо, але все одно у ЗМІ продовжувалися спекуляції на тему розкладу сил в Синоді. Світ їх не сприймав серйозно. Ані слова Адміністратора УГКЦ Високопреосвященного владики Архиєпископа Львівського Кир Ігоря Возняка: «Ніхто з нас, кажу це з переконанням, не керується дешевими земськими поглядами та передбаченнями, але усі бажаємо сповнити Божу волу якнайкраще» не переконали світ, що УГКЦ дійсно не керується людськими резонами, а Божою волею. ЗМІ один на перед другого пробували вгадати ім’я майбутнього Глави УГКЦ. І… не змогли. Як прокоментував цей вибір Головний редактор часопису «Патріярхат» п. Анатолій Бабинський: «Люди так не вибирають. Якщо ми співставимо цей виборчий Синод і його результат з будь-якими іншими виборами в нашому суспільстві, не тільки в українському, то зможемо побачити, як діє Бог.» Направду, вибір нового Глави УГКЦ засвідчив перед усім, що український греко-католицький єпископат у цьому виборі не керувався людською логікою, ні земськими інтересами, ні власними вигодами, а єдино шукав волі Того, Хто все сотворив і всім управляє. Направду, за словами одного з провідних релігієзнавців п. Віктора Єленського, «Виборчий процес в Українській Греко-Католицькій Церкві дійсно викликає повагу.»
Блаженніший Любомир своєю відставкою дав урок українському суспільству, а владики УГКЦ цей урок повторили для усього українського загалу. Адже як кілька місяців тому Його Блаженство Любомир Гузар відрікся влади, так і кожен владика, який проголосував за молодого і здорового кандидата, відрікся влади, відрікся можливості стати на чолі УГКЦ. Відрікся того, чого люди світу цього не привикли відрікатися. І це поставило в шок багатьох. Хтось кинувся вигадувати теорії про розбіжності серед єпископату, хтось побачив руку Ватикану. Совєтське минуле з його дехристиянізацією дає про себе чути. Легше повірити у теорію змови, аніж у те, що хтось шукає не свого добра, а добра Церкви і народу Божого. Вибір наших владик є уроком для всіх нас, для кожного хто хоче бути учнем Христовим: «Тому шукайте найперше Царство Небесне і його праведність ,а те /все що вам потрібне/ буде вам додано.» (Мт. 6,33)
І вибір владик Синоду УГКЦ відкрито показав, що вони не шукали своїх інтересів, але інтересів Царства Божого. Обравши того, хто, за словами експертів, є зараз потрібний нашій Церкві (п. Анатолій Бабинський), хто об’єднав у собі харизми Івана Павла ІІ і Бенедикта ХVІ (п. Юрій Чорноморець), хто є добрим адміністратором, ініціатором і виконавцем (пані Людмила Филипович), добрим менеджером (п. Андрій Юраш), хто є високоінтелектуальним богословом, який завжди безкомпромісно обстоює ідентичність нашої Церкви (п. Тарас Антошевський), хто вміє долати труднощі (о. Миколай Фредрина). Одним словом, того, хто за словами Преосвященного владики Кир Богдана Дзюраха є взірцем священичих чеснот.
Не слід забувати, що перед новим Главою УГКЦ стоїть багато важких завдань, і ми – вірні УГКЦ - зобов’язані своїми молитвами підтримати його в цьому нелегкому служінні.
о. Орест-Дмитро Вільчинський
Третій тиждень Великого посту – огляд новин тижня
Цей тиждень приніс радісну для усіх українців греко-католиків новину про вибір й інтронізацію нового Глави УГКЦ Блаженнішого Святослава Шевчука, якого провідний знавець історії ватиканської дипломатії о. д-р. Атанасіус Д. Маквей уже порівнює з титанічною фігурою Патріярха Йосифа Сліпого. Сам вибір відбувся 23 березня, і цей вибір українських греко-католицьких єпископів Святіший Отець Бенедикт ХVІ затвердив 25 березня цього року. Того ж таки 25 березня Папа надав "Ecclesiastica Communio” (Церковне сопричастя), про яке, згідно з приписами 76 канону § 2 Кодексу Канонів Східних Церков, у нього просив новий маронітський Патріарх Антіохійський Бешара Рай, обраний 15 березня 2011 року Синодом Єпископів Маронітської Церкви. Також цього тижня відбувся візит до Риму «Ad limina Apostolorum» сиромаланкарського єпископату Індії на чолі з Главою цієї Східної Католицької Церкви – Блаженнішим Верховним Архиєпископом Базілеосом Клеемісом Таттункалою.
Експерти високо оцінюють вибір Синоду УГКЦ. З вибором Блаженнішого уже привітали Архиєпископ і митрополит Львівський (РКЦ) Високопреосвященний Мечеслав Мокшицкий, Патріярх Київській і всієї Руси-України святіший Філарет (Динесенко), президент України та лідер опозиційного БЮТ Юлія Тимошенко.
На інавгурації нового Глави УГКЦ були присутні практично велика більшість єпископату УКГЦ на чолі з уже Верховним Архиєпископом-емеритом Києво-Галицьким Блаженнішим кардиналом Любомиром Гузаром, владики Римо-католицької Церкви в Україні на чолі з Архиєпископом і митрополитом Львівським (РКЦ) Високопреосвященнішим Мечеславом Мокшицким, делегація Мелхітської Греко-Католицької Церкви на чолі з Патріархом Антіохії Григорієм ІІІ (Лагамом), представники інших Католицьких Церков, представники УПЦ КП та УПЦ МП, екс-президент Віктор Ющенко з дружиною, заступник глави Адміністрації Президента Ганна Герман, посол США в Україні Джон Теффт, чисельні представники релігійного, культурного та політичного життя України. Та найчисельнішими були паломники з усіх кінців світу.
Після величної Інтронізації відбувся невеличкий прийом гостей, до якого окрім уже названих великодостойників долучився Патріярх Київській і всієї Руси-України святіший Філарет (Динесенко) та лідерка БЮТ Юлія Тимошенко.
І ще одна радісна для усього католицького світу новина облетіла минулого тижня світ – призначено літургійний день спомину майбутнього Блаженного Католицької Церкви – Івана Павла ІІ – 22 жовтня.
Щоправда і цей третій не минув без трагічних подій. З Японії надійшов драматичний заклик про допомогу від японського «Карітасу», оскільки цій острівній країні після перенесеного лиха загрожує продовольча криза. Знову надходять повідомлення про мучеництво та переслідування християн у Лівані, Єгипті, Пакистані, Індії, але й про деспотичні утиски християн у Європі. Східні християни не перестають бути мучениками і в ХХІ столітті. Тому Конгрегація Східних Церков закликає католиків не забувати про тяжке становище християн в цих країнах, оскільки насильство щодо них постійно зростає. Лист, підписаний префектом кардиналом Леонардо Сандрі, говорить про "матеріальне горе " від "ескалації насильства" проти християн у східних регіонах, наслідки якого "гостро відчуваються " на Святій Землі. Також УГКЦ залишилась без одного зі своїх єпископів – відійшов у блаженну вічність Єпарх Стрийський Преосвященний владика Юліян Ґбур.
Однією із світлих новин цього тижня є намір мадярських патріотів вписати в Конституції Республіки Угорщина преамбулу про визначну роль християнства в історії цієї країни та про визначну роль небесного захисника Угорщини св. Стефана І угорського короля. Цей світлий приклад мадярських парламентарів мав би стати прикладом для правдивих патріотів кожної європейської держави, і не тільки. Бо подобалося це комусь чи ні, але в основі усієї Західної Цивілізації і її підвидів лежать християнські цінності, і найбільшими руйнівниками цієї Цивілізації є ті, хто в ім’я необмеженої свободи заперечують це, руйнуючи тим самим підвалини власної цивілізації, підвалини власного дому.
о. Орест-Дмитро Вільчинський
|
м. Лісабон Португалія
