Євангеліє оповідає, що „обходив Ісус всі міста та оселі, навчаючи в їхніх синагогах, та Євангелію Царства проповідуючи, і вздоровлюючи всяку недугу та неміч усяку. А як бачив людей, змилосерджувався Він над ними, бо були вони змучені та розпорошені, як ті вівці, що не мають пастуха. Тоді Він казав Своїм учням: Жниво справді велике, та робітників мало; тож благайте Господаря жнива, щоб на жниво Своє Він робітників вислав. (Мт 9,35-38)). Ті слова застають нас зненацька, бо всім нам відомо, що спершу треба зорати, посіяти та обробляти, щоби потім могти в належний час, зібрати рясний плід.

Проща до Фатіми - це час на заспокоєння, пошуки Бога, боротьба із гріхом. Час прощі – це час, коли можна обдумати все життя, зупинитися, відчути спокій, через втому фізичну отримати духовної сили. Відкинути матеріальні справи хоч на ті кілька днів прощі – це віднайти в собі сили для боротьби за власну душу. І не потрібно зайвих слів, відчуйте тишу, подивіться навкруги, на блиск сонця, на красу природи, подивіться на ближніх як на найкращих друзів. Проща – час виправити помилки, час подумати про майбутнє, час на відкриття для себе Вічності. Постарайтесь побути у тиші хоча б годинку, хоча б кілька хвилин. Ми часто боїмося тиші. Боїмося через те, що в тиші ми бачимо те, що ми втратили, в тиші до нас говорить голос совісті, в тиші ми менше бачимо фізичного, а починаємо відчувати духовне. Проща не всіма сприймається однаково. Дехто не розуміє чому він прийшов чи приїхав на прощу. І все ж потрібно всіх прочан прийняти із любов'ю. Ми мусимо знаходити причини чому люди деколи так дивно себе поводять. І ми маємо їм допомогти своїми діями, своїм прикладом, своєю усмішкою. Проща – це збір людей, які по-різному розуміють Бога, може не всі ще повністю знайшли свою дорогу до Спасіння.