У цей період у християнських храмах проповідники допомагали членам своїх церковних громад перевірити власну поведінку за минулий рік та підготуватися до богоугодного життя в новому році. Це все було так природно, згідно з давнім звичаєм. Віруючі люди старалися очистити свою душу від гріхів та набратися сил для досконалішого майбутнього. І все це відбувалося в мурах храмів.
А що було поза мурами храмів? Відразу скажу, що були політичні, економічні, соціальні порушення. Так-так.
Не один раз задавав собі запитання: чи наше суспільство усвідомлює, що всі ці порушення мають і релігійний вимір? Проілюструю це прикладом, який перший спав мені на думку. Наша країна кишить корупцією. Це відомо всім в Україні і поза її межами.
Корупція – це щось дуже погане, це крадіж. Однак наскільки всі ті, хто збагачується за допомогою хабарництва, розуміють, що це гріх? Це добре усвідомлює незначне число громадян, хто уважно, із скрушеним серцем слухав слова проповідників у храмах. А що сказати про тих, які до церкви не ходять, або йдуть туди, щоб "себе показати".
Вважається, що наша країна християнська. Переважна більшість жителів України - це люди, які знають, що таке гріх і які його наслідки. Якщо багато того, що відбувається довкола нас, сприймаємо як гріх, то які висновки можна зробити? За свої вчинки відповідатимемо не перед державною прокуратурою чи судом, а перед Господом. Про це не один раз твердить нам Святе Письмо.
30 листопада минулого року побито багато невинних людей. При тому – відомо – полилася невинна кров. Чи не час пригадати собі слова, записані у Біблії: "А Господь промовив: "Що ти вчинив? Ось голос крови брата твого кличе до мене з землі. А тепер ти проклятий від землі, що розкрила уста свої, щоб прийняти кров твого брата з твоєї руки" (Бут. 4, 10-11).
Багато працівників у різних регіонах Україні жаліються, що їм затримують заробітну плату чи й взагалі не виплачують її. Це не нове явище в історії людства. Ось що каже про це апостол Яків: "Ось затримана вами платня робітникам, що жали ваші ниви, кричить, і голосіння женців дійшло до Господа сил" (Як. 5, 4).
Можна навести ще один приклад, записаний у Книзі пророка Амоса. Устами пророка Бог звертається до можновладців у Самарії: "Так говорить Господь: "За три переступи Ізраїля й за чотири, - я не попущу того. За те, що вони праведника продають за гроші й бідного за пару капців; що топчуть голови вбогих у земний порох, що крутять правом тихих". Що далі до цих людей говорив Господь, нехай зацікавлений читач сам прочитає в біблійному тексті (Ам. 2).
Шановні читачі, дорогі співбрати! Ми, люди, мусимо пам’ятати, що всяка неправда, крадіжка, несправедливість, усяка інша кривда, заподіяна нами супроти ближніх, хоч би ким ми були, - це не тільки суспільний промах, це гріх.
Дехто може подумати: от старий пенсіонер вирішив полякати Божою карою. Але ж Божа кара залежить не від мене, тому вона називається "Божа"! Господь застосовує її, коли і як вважає за відповідне.
Моє завдання не лякати, а тільки молитися, щоб кара не була надто великою. Разом із тим відчуваю як свій громадянський обов’язок вийти поза суто людські міркування і пригадати те, чого не повинно забувати релігійно свідоме населення.
Кажу це поза мурами храму, щоб ніхто не міг казати "я не чув", "я не знав". Наш народ є релігійним, навіть якщо протягом минулих десятиліть панування безбожного режиму не одна душа охолола і легковажить Богом.
Дорогі співбрати! Стараймося жити по-Божому. Тоді все стане на свої місця, а за тих, що легковажать Богом, молімося, аби прозріли.
+ Любомир
м. Лісабон Португалія
