ЗАГАЛЬНИЙ: Щоб політики поводилися завжди чесно, порядно і з любов'ю до істини.
Святе Євангеліє протиставляє євангельську істину поширеній в часи Ісуса Христа практиці політичного управління: «Ви знаєте, що князі народів панують над ними, а вельможі гнітять їх. Не так має бути між вами. Але як хтось хотів би у вас бути великий, нехай буде вам слуга. І хто б хотів у вас бути перший, нехай стане вам за раба. Так само Син Чоловічий прийшов не для того, щоб йому служили, але - послужити й дати життя своє на викуп за багатьох» (Мт. 20, 25- 26). Тим самим закликає кожного християнина, особливо тих, які претендують на пошану та правління, розуміти своє покликання насамперед як служіння іншим. Можемо з певністю сказати, що однією з найбільших проблем і прокляттям нашого часу є неморальні брехливі провідники народу, політики. Іван Хреститель закликав царя Ірода, який не визначався суворим дотриманням приписів закону, до морального навернення і за це був готовий постраждати, навіть життя своє віддати (пор. Мр. 6, 14-29). Християни не можуть стояти осторонь політичних подій, бо саме політичні події впливають на життя суспільства, особливо, коли приймаються несправедливі та неморальні рішення і закони. Тому ми покликані в першу чергу молитися, щоб політики, ті, які відповідають за спільне життя і добро на землі згідно із даною Богом заповіддю, завжди схилялися до істини, розуміння, порядності і чесності.
МІСІЙНИЙ: Щоб у християнських спільнотах зростала готовність дарувати місіонерів, священиків і мирян, а також конкретні ресурси найбільш убогим Церквам.
Один священик з України поїхав допомагати Католицькій Церкві у Шрі-Ланці, невеликій острівній державі в Індійському океані. Там він служить як духівник у семінарії. Церква у цій країні розвивається дуже динамічно, але бракує вихователів, духівників, професорів. Часто бракує звичайних фахівців - лікарів чи вчителів, не кажучи про катехитів. Відвідуючи Україну, показував фотографії. Ціла семінарія (біля 70 семінаристів) проживає за 900 американських долярів на місяць, на обід звичайно мають рис і воду, а у свята рис заправляють зеленню. їм бракує знань і засобів. Але дуже люблять Бога і Пречисту Богоматір. Як важливо, щоб Церква в тих країнах, які мають і вживають багато зайвого, вміла ділитися з тими, що не мають. Насамперед, щоб не боялися вступати в монастирі і готуватися до місійної діяльності. А також збирати засоби і ділитися. Це можемо робити й ми в Україні. Не треба постійно нарікати, що ми бідні. Варто із своєї убогості дати те, що зможемо, бо «Хто скупо сіє, скупо буде жати; хто ж щедро сіє, щедро жатиме» (2Кор.9,6, пор. Лк. 21, 1-4). Тому молімося за всі церкви в більш заможних країнах, а також за наших співвітчизників, щоб у доброті серця були готові насамперед поділитися, а деякі з них готові піти за покликом Христовим, працюючи і трудячись на тих теренах, які свята Церква визнає місійними, підтримуючи тамтешні християнські спільноти.
МІСЦЕВИЙ: Щоб в Україні зберігалися правдиві цінності християнських сімейних традицій.
Христос Господь дуже високо підніс гідність подружжя, яке в Церкві укладається як свята Тайна: «Тому покине чоловік батька й матір і пристане до своєї жінки, і будуть вони двоє одним тілом, так що вони не будуть більше двоє, лиш одне тіло. Що, отже, Бог злучив, людина хай не розлучає» (Мт. 19, 5-6). Живучи глибоким християнським життям, кожне подружжя насамперед прибирає для себе традицію святої Церкви і народу, а потім створює власну сімейну традицію християнського життя і віри. В українському народі до таких християнських сімейних традицій належать, наприклад, спільна вечірня молитва чоловіка, дружини і дітей, відзначення релігійних свят, спільне відвідування храму, повага всередині сім’ї та багато інших. Кожна сім’я може практикувати це своїм специфічним способом, однак залишаються спільні для народу і Церкви риси. Проте, протягом останніх десятиліть світське суспільство активно намагається зруйнувати сімейні християнські традиції насамперед через неморальні закони, відірваність батьків від дітей та подругів між собою задля праці і навчання, через засоби масової інформації. Від цього страждають передовсім самі християни, а не виграє ані суспільство. Без здорової сім’ї не буде ані здорових людей, ані здорового суспільства, ані здорової Церкви. Тому молімося, щоб в українських сім’ях пильно зберігалися правдиві цінності християнських традицій нашого народу і Церкви.
ПОКРОВИТЕЛЬ НА ВЕРЕСЕНЬ
МУЧЕНИК АНДРІЙ СТРАТИЛАТ (1 вересня)
1 вересня - пам’ять мученика Андрія Стратилата і 2593 мучеників, які постраждали разом з ним (284-305). Мученик Андрій був римським воєначальником при імператорі Максиміяні. Під час війни з Сирією святому Андрію дали титул «стратилат», тобто головнокомандуючий. Вибравши невеликий загін, святий Андрій виступив проти супротивника. Його воїни були язичниками, і сам він ще не прийняв Хрещення, але увірував у Христа. Перед битвою святий Андрій переконував воїнів в тому, що язичницькі боги - біси, і проповідував їм істинного Бога. З вірою в допомогу Божу невеликий загін воїнів обернув на втечу численне військо персів.
Коли святий Андрій повернувся з походу з перемогою, то багато хто почав заздрити його славі і доніс правителю Антіоху, що він - християнин, який навернув до Христа підлеглих воїнів. Святий, викликаний на суд, визнав Христа, за що був підданий тортурам. Воїнів, які були з ним, розіп’яли на деревах, але жоден з них не відрікся від Христа.
Тоді імператор, боячись обурення війська, відпустив святого Андрія і його дружину, але таємно наказав під яким-небудь приводом стратити порізно кожного. Звільнившись, святий разом зі своїми воїнами прийшов у Тарс, там вони прийняли Хрещення, а потім були вбиті в ущелині Тавра. Перед смертю святий Андрій молився за всіх, хто шануватиме їх пам’ять і просив Господа послати людям цілюще джерело на місці, де проллється їхня кров. Під час цієї молитви мученики були вбиті мечем. І в ту ж мить із землі заструмило джерело.
Єпископи Петро і Нон, які хрестили воїнів, разом з клириками похоронили тіла мучеників. Один з клириків, який вже з давнього часу страждав від злого духа, напився з джерела і відразу отримав зцілення. Чутка про це рознеслася серед навколишніх жителів і вони почали приходити до джерела й за молитвами святого Андрія і інших мучеників отримували благодатну допомогу від Бога. Мученицької смерті святі зазнали у 302 році.
Підготував о. Корнилій ЯРЕМАК, ЧСВВ
|
м. Лісабон Португалія
