ЗАГАЛЬНИЙ: Щоб у менш розвинутих регіонах світу проповідь Слова Божого оновила людські серця і заохотила людей стати безпосередніми учасниками справжнього суспільного прогресу.
Поняття суспільного прогресу передбачає досягнення суспільством найвищого ступеня так званого суспільного добра, тобто найви¬щого можливого добра для якомога більшої кількості членів суспільства. Насамперед тут йдеться про чесність та прозорість, викорінення обману, грабунку, корупції, бандитизму тощо, а також - про забезпечення певного рівня матеріального життя, який дозволив би людині піднятися від забезпечення найнеобхідніших матеріальних потреб до рівня культурної особи, котра живе глибоким автен-тичним духовним життям, історично склалося так, що основи такого суспільного ладу в менш розвинутих регіонах світу будували колонізатори з Європи. А місцеве населення ставилося до цього процесу з острахом і недовір'ям. Тому молімося, щоб завдяки проповіді Божого Слова людські серця у цих регіонах оновилися та щоб широкі верстви суспільства стали діяльними учасниками правдивого суспільного прогресу.
МІСІЙНИЙ: Щоб серця, відкриті до любові, поклали кінець численним війнам І конфліктам, під час яких проливається кров у світі.
Хоча останнім часом дедалі очевиднішим стає факт, що у сучасній війні немає переможців і вона призводить тільки до руйнування та поглиблення конфлікту, на жаль, багато політиків та ведених ними народів вважають, що тільки військовий конфлікт може вирішити існуючі проблеми. Через це проливається кров переважно невинних людей. Нам необхідно розвивати мир у своїх серцях, а також молитися за мир у серцях багатьох відповідальних осіб, котрі вирішують проблеми війни та миру в світі. Адже, якщо політики будуть переконані, що необхідно мирними способами вирішувати конфлікти, спаде також і напруга в народах, які тепер так войовничо налаштовані. Також молімося, щоб у світі було дедалі більше людей, серця яких відкриті на Христовий мир, любов, щоб вони якомога більше впливали на інших і так могли припинити безглузде пролиття крові.
МІСЦЕВИЙ: щоб Христове вчення, викладене у Св. Євангелії, дедалі більше було присутнє в різних навчальних закладах України через навчання, а також практику християнського життя.
Дуже часто згадуваний принцип «відділення Церкви від держави» сьогодні, на жаль, цілком хибно трактується деякими політиками та частиною суспільства. Цей принцип передбачає, що ані держава не буде втручатися в упорядкування внутрішнього устрою Церкви, ані Церква не буде брати участь у політичному змаганні подібно до політичної партії. Однак, і члени Церкви, і громадяни держави - це одні й ті ж люди. Навіть більше - громадяни винаймають державу для того, щоб вона забезпечила для них мирне життя та свободу, як також, свободу совісті та високий рівень моралі. Держава ніколи не може бути мірилом моральності. Тому вона повинна орієнтуватися на Євангельську науку, що її подає Церква. Саме тому викладання Катехизму у державних закладах освіти не тільки не противиться державним законам, а, навпаки, мало б стати невід'ємною частиною начального процесу.
ПОКРОВИТЕЛЬ НА ВЕРЕСЕНЬ
БЛАЖЕННА ТЕРЕЗА З КАЛЬКУТТИ (5 вересня)
Блаженна мати Тереза (26 серпня, 1910 – 5 вересня, 1997) - католицька черниця, засновниця доброчинних місій, лауреат Нобелівської премії миру за 1979 рік. Впродовж понад сорока років вона допомагала злиденним, хворим і сиротам в місті Калькутта в Індії. Зростаючи під керівництвом матері Терези, доброчинні місії розповсюдили свою діяльність на інші країни. На порозі 70-х років мати Тереза здобула міжнародну відомість і визнання як заступниця злиденних і безпомічних, а після смерті була беатифікована як блаженна Тереза з Калькути.
Агнес народилася в Скоп'є, столиці теперішньої Македонії. Вона була наймолодшою в албанській родині за походженнями із Шкодера. Батько дівчинки, борець за Албанське визволення, помер, коли їй було 8 років. Мати виховала Агнес у католицькому дусі, за свідченнями біографів, дівчинку змалку захоплювали розповіді про місіонерів. В 12 років вона вирішила присвятити своє життя релігії. У 18 років Агнес покинула домівку, вступивши в лави місіонерської організації Сестри Лорето.
Після перебування в Ірландії, де вона вивчила англійську, щоб мати змогу навчати індійських дітей, Агенс поїхала до Індії в 1929 році, де поступила в послушниці монастиря Дарджілінг, розташованого в Гімалаях. В 1931 році вона прийняла першу обітницю, обравши собі ім'я Тереза на честь Терези де Ліз'є, покровительниці місіонерів. В 1937 році вона прийняла повну обітницю черниці.
Черниця Тереза викладала в монастирській школі в Східній Калькуті, й, хоча їй подобалося навчати дітей, вона дедалі більше переймалася бідністю, яка її оточувала. Із голодом 1943 року до міста прийшли страждання й смерть, а в 1946 році почалися запеклі сутички між індусами й мусульманами, що сповнили його розпукою й жахом.
10 серпня 1946 року, подорожуючи підчас відпустки до монастиря Лорето в Дарджілінгу, черниця Тереза відчула те, що вона охарактеризувала призванням у призванні: "Я повинна піти з монастиря й допомагати бідним, живучи їхнім життям. Це було веління. Не скоритися йому означало б зраду віри". Вона розпочала працювати серед бідних у 1948 році, замінивши чернечий одяг монастиря Лорето на просту бавовняну чіру з блакитним обрамленням. Спочатку вона заснувала школу в Мотіджгілі, а незабаром почала піклуватися про голодних і зневірених. Дуже швидко її зусилля стали відомими індійській владі. Прем'єр міністр висловив їй свою подяку.
Тереза писала в своєму щоденнику, що перший рік видався напрочуд важким. У неї не було прибутку, тож їй доводилося вижебровувати харчі й матеріали. Її переслідували сумніви, самотність і спокуса повернутися в затишок монастирського життя.
7 жовтня 1950 року Тереза отримала дозвіл Ватикану заснувати конгрегацію, яка незабаром перетвориться в Доброчинні місії. Їхнім завданням стало піклування, за її власними словами, "про голодних, голих, бездомних, скалічених, сліпих, прокажених, усіх тих, хто для суспільства небажаний, про кого воно не піклується, про людей, що стали тягарем для громади й від яких усі відсахуються." Почалося все з невеличкого ордену з 13 членів у Калькуті, нині це вже 4000 черниць на чолі сирітських притулків, закладів догляду за хворими на СНІД й центрів доброчинства в усьому світі. Вони доглядають за біженцями, сліпими, безпомічними, перестарілими, алкоголіками, бідними й бездомними, допомагаюь жетвам потопів, епідемій та голоду.
В 1952 році мати Тереза відкрила перший притулок для людей при смерті у приміщенні, який їй надало місто Калькутта. За допомогою індійських властей вона перетворила покинутий індуїстський храм в Калігатський притулок для помираючих, де бідним надається безплатний догляд перед смертю. Вона перейменувала храм у Дім чистого серця. Люди, які попадали туди, отримували медичну допомогу й могли померти з гідністю і дотриманням ритуалів їхньої віри: мусульманам читали Коран, індусам приносили воду з Гангу, а католики отримували соборування. Мати Тереза говорила, що для людей, які жили, як тварини, найкраща смерть - померти, як ангели, оточеними любов'ю і турботою. Незабаром вона відкрила притулок для тих, хто страждає від хвороби Гансена, відомої під назвою проказа, і назвала цей притулок Шанті Наґар (місто миру). Доброчинні місії відкрили в Калькуті кілька клінік, забезпечуючи їх ліками, бинтами і їжею.
Доброчинні місії збирали дедалі більше безпритульних дітей, тож мати Тереза відчула необхідність створити спеціальний притулок для них. В 1955 році вона відкрила Нірмала Шісту Бгаван - Дитячий будинок непорочного серця.
Незабаром орден став приваблювати добровольців і доброчинні пожертвування, тож до початку 60-х відкрив притулки для бездомних дітей і прокажених по всій Індії. Мати Тереза розширила його діяльність на весь світ. Перший притулок за межами Індії відкрився у Венесуелі в 1965 році. Потім у Римі, Танзанії і Австрії у 1968 році. В 70-х діяльність ордену поширилася на багато країн Азії, Африки, Європи й Америки, включно з США.
о. Корнилій Яремак, ЧСВВ
|
м. Лісабон Португалія
