ЗАГАЛЬНИЙ: Щоб із в'язнями поводилися справедливо і з пошаною до їхньої людської гідності.
Господь наш Ісус Христос, говорячи про майбутній суд, наголошує, що наша вічність залежить від того, як ми ставилися до ближніх, зокрема, до в’язнів (пор. Мт.25,31-46). Декого може це здивувати, адже в’язні - злочинці, які топтали справедливість та істину, самі, порушивши закон, заслужили на кару та зневажливе відношення до них. Однак, необхідно пам’ятати деякі важливі особливості людського суспільства та свідомості. Адже люди не можуть пізнати серця інших, мотиви їхніх вчинків та глибинних причин. Саме тому часто у в’язниці опиняються ті, які нічого злого не наміряли. Ув’язненим був сам Христос, святі апостоли Петро, Павло чи інші, багато праведників Старого і Нового Заповітів! Деякі правозахисники твердять, що третина ув’язнених в Україні - невинні, ув’язнені тільки через помилки слідства чи суду, або навіть через людську злобу. З іншого боку, навіть ті, які провинилися, не перестають бути людьми, не втрачають безсмертної душі і продовжують надіятися на вічне щастя у Небесному Царстві. Тим більше, що саме суспільство не може скинути із шальок терезів свою частину відповідальності за те, що у ньому виростають і виховуються злочинці. Нарешті ж ми не можемо поводитися так, як поводяться злочинці, бо інакше станемо переступниками, подібними до них. Тому молімося, щоб до в’язнів по цілому світі ставилися з повагою до їхньої людської гідності.
МІСІЙНИЙ: Щоб молоді люди, покликані наслідувати Христа, були готові проповідувати Євангеліє і свідчити про нього аж до кінців землі.
Одного разу до Ісуса Христа звернувся юнак, який хотів осягнути життя вічне (пор. Мт.19,16-26). Почувши відповідь, що необхідно продати все і наслідувати Христа, відійшов смутний, бо не бажав втратити майно. Ісус же Господь кличе кожного, особливо молодих, повних сил та енергії, щоб не боялися брати щоденно хрест і його наслідувати (пор. Мт.16,26-26), світили своїм світлом перед іншими людьми, щоб вони завдяки такому свідченню пізнавали і прославляли Отця Небесного (пор. Мт.5,16). Сьогодні, як і в усі часи, Христос закликає молодих наслідувати Його, навчаючи всі народи (Мт.28,19), не лякаючись покинути свій дім, рідних, майно, кар’єру (пор. Мк.10,29-31)... Дуже важливо, щоб дорослі не ставали на перешкоді молодим, а також створювали умови для проповіді Слова святого Євангелія. Молімося, щоб молоді люди, не як юнак із згаданої події, а сміливо й радісно вирушали для проповідування і свідчення всюди, куди Боже Провидіння їх покличе, згідно із словом Христовим: «...і будете моїми свідками в Єрусалимі, у всій Юдеї та Самарії і аж до краю землі» (Ді.1,8).
МІСЦЕВИЙ: Щоб політики в Україні працювали не на власні інтереси, а для створення справедливого суспільства.
Христос зауважив, що «князі народів панують над ними, а вельможі гнітять їх» (Мт.20,25). На жаль, історично складалося так, що державна влада у різних формах суспільної організації створювалася переважно для насильного збереження порядку та захисту панівних верств суспільства. Сучасна демократія принесла дещо відмінне розуміння держави - джерелом державної влади і цілої її структури є народ, для загального добра якого держава і створюється, а також саме народ «наймає» політиків для піклування про це спільне добро. На жаль, на практиці дуже часто державні посади для багатьох є не засобом піклування про спільне добро, а швидше засобом збагачення. Тому політика перетворюється у ще одну ділянку підприємництва, яке, особливо в Україні, дає великі прибутки. І саме тому найбільші підприємці України також є відомими політиками, хоча повинні були б займатися своїм бізнесом, на інше їм не повинно вистачати часу! Також суспільство спокійно споглядає на такий стан речей, мовчки терплячи знущання і грабунок з боку багатьох інституцій, пов’язаних із державою. Христос говорить: «Не так має бути між вами. Але як хтось хотів би бути у вас великий, нехай буде вам слуга» (Мт.20,26). Молімося за зміну серця всього українського народу, а особливо політиків, щоб вони перестали сприймати своє завдання як власний бізнес, а виконували його згідно із волею Божою, дбаючи і піклуючись про спільне суспільне добро.
ПОКРОВИТЕЛЬ НА СЕРПЕНЬ
ПРАВЕДНИЙ ЄВДОКИМ КАПАДОКІЙСЬКИЙ (13 серпня)
Праведний Євдоким, уродженець Кападокії (Мала Азія), жив у IX столітті за панування імператора Теофіла (829-842). Був сином благочестивих християн Василя і Євдокїї - знатних родом і відомих імператору. Євдоким вів праведне життя, кожним своїм вчинком старався вгодити Богові, допомагав ближнім. Давши обітницю безшлюбності і здорового розуму, він уникав розмов з жінками і не дивився на них. Контактував тільки зі своєю матір’ю, яку глибоко шанував. За доброчесне життя імператор призначив святого Євдокима правителем Харсіанської області. Виконуючи свої обов’язки як Божий слуга, праведний Євдоким керував людьми, судив їх справедливо і з лагідністю, дбав про бідних, сиріт і вдів, заступався за покривджених. Приватні християнські подвиги, які ніс потай, були відомі тільки Богові.
Своїм богоугодним життям Євдоким догодив Богові і Господь покликав його до Себе в 33-річному віці. В останні хвилини свого життя святий Євдоким заповів покласти себе в труну в тому одязі, в якому його застане смерть.
Одразу ж після кончини праведного Євдокима біля його гробу стали відбуватися чуда: багато хворих зцілювалося. Слава про дивні зцілення розходилася по всіх-усюдах.
Через 18 місяців з Константинополя, куди після смерті святого переселилися його батьки, прийшла вклонитися мощам мати святого Євдокима. Вона наказала зняти камінь, відкопати землю і відкрити труну. Всі побачили обличчя святого - світле, як живе, і зовсім не піддане й найменшому тлінню. Тоді труну з мощами винесли з землі й святого переодягнули в новий одяг. Мати хотіла взяти мощі сина до Константинополя, але Харсіанські жителі не погодились на вивезення дорогої для них святині.
Однак через якийсь час ієромонах Йосип, що жив і служив при гробі святого, все ж відвіз мощі святого Євдокима до Константинополя. Там вони були покладені в срібну домовину у церкві Пресвятої Богородиці, побудованої батьками праведника.
З благословення Святішого Отця.
Підготував о. Корнилій ЯРЕМАК, ЧСВВ
|
м. Лісабон Португалія
