ЗАГАЛЬНИЙ: Щоб усі народи землі через взаємне пізнання й пошану зростали у згоді й мирі.
Процес становлення народу починається з того моменту, коли він наважується сказати про себе правду, не завищуючи чи занижуючи свою самооцінку, тобто коли критично подивиться на свою політику, економіку, культуру, релігію і визначить міру своїх здобутків у різних сферах. Також важливим елементом є позиція щодо інших народів, навіть економічно невигідних. На чолі кожної країни стоїть лідер — особа чи група осіб, які мають звертати увагу на власні таланти й критично оцінювати недоліки. Через пошану, пізнання один одного керівники великих держав також можуть виділити час для простих, неділових стосунків, у яких пануватиме згода і мир, притаманні дітям Божим.
МІСІЙНИЙ: Щоб діти і молодь були вісниками Євангелія та щоб їхню гідність завжди шанували і захищали від усякого насильства та експлуатації.
"Ти завжди знав своїм серцем, що потребуєш Бога більше, ніж будь-кого, будь-що, але чи ти знав, що і Бог у повноті своєї вічності потребує тебе? Як би могла існувати людина, якщо би Бог не потребував її? Ти потребуєш Бога, щоб бути, а те, що Він потребує тебе, — це і становить сенс нашого життя", — писав єврейський мислитель Мартін Бубер. Сучасна молодь потребує Бога, можливо, так, як ніколи раніше, але часто соромиться визнати це вголос через погляди своїх друзів або через різноманітні захоплення. Тільки коли вже добре щось "припече", тоді, немов хапаючись за останній шанс, складає руки до молитви. Бог і це приймає, пригортає всіх своїх дітей. Але Бог хоче, саме молоде покоління ставало каналом Євангелія, тому що саме молодь є більш активною, мобільною, запальною. Щоб Слово Христове передавалося з уст в уста і ширилося по всьому світі, потрібно виховувати дітей у гідності, берегти від різного роду насильства і експлуатації і прищеплювати змалку любов до Небесного Отця.
МІСЦЕВИЙ: Щоб була видимою допомога місцевих органів влади у задоволенні потреб найменших захищених верств населення.
Бідним людям, які мешкають у містах чи селах, допомагають зазвичай перед великими святами. Якщо є сиротинець, то перед святом св. Миколая чи перед Різдвом до них є черга доброчинців. Тому радість у цих людей з'являється кілька разів на рік. А насправді вони мають право на щастя, як і ми всі, які маємо сім'ї, достаток. Розподіл земних дібр відбувається з порушенням Божих заповідей, а тому це призводить до ще більшого збагачення одних і до зубожіння тих, хто і так ледве зводить кінці з кінцями. Влада на місцях має обов'язок по-людськи оцінити ситуацію таких людей і знайти способи видимо допомогти таким людям або з власного бюджету, або спонукаючи заможних краян, щоб вони виявили бажання поділитися з убогими.
о. Христофор ГАНИНЕЦЬ, ЧСВВ
|
м. Лісабон Португалія
