 У приміщеннях Українського Народного Об’єднання в Торонті, 15-го листопада 2009 р. українська громада мала нагоду вперше побачити фільм режисера Олеся Янчука з Києва про Митрополита Андрея Шептицького, ЧСВВ - "Владика Андрей”. Кошти на виготовлення фільму, за інформацією самого режисера, в 70 відсотків надала Українська Влада, а в 30 відсотків вклали Конґес Українців Канади, Українські Кридитівки Канади і США. В Україні прем’єра фільму відбулася в травні ц.р.Митрополит Андрей Шептицький, дійсно видатний монах Василіянського Чину, який розсудливо керував нашою Греко-Католицькою Церквою в найскладніших роках її історії. 17-го вересня 1899 року Апостольський Престол призначив 34-річного о. Андрея Шептицького єпископом Івано-Франківської Єпархії. Згодом, від 13-го січня 1900 року до 1-го листопада 1944 року він очолював Митрополичий Престол у Львові. Своєю пастирською діяльністю він обгорнув вірних нашої Церкви в Україні та в країнах поселення. Він, як добрий пастир видав десятки богословських праць і сотки звернень, закликаючи народ до вірного служіння Богові. Особливу увагу він приділяв дітям, молоді та вбогим. Після смерти його наділено титулом Слуги Божого, в очікуванні приєднання до хору блаженних.
Фільм технічно виконаний професійно. Багатьом глядачам він може здаватися навіть чудовим. Однак у кожного свій погляд, своє розуміння і оцінювання. Кінострічка "Владика Андрей”, незважаючи на його якісне і мистецьке виготовлення, мене, як василіянина, глибинно розчарувала. Як каже українське прислів’я: «І в золотій чаші може міститись отрута». Не треба накопичувати цілу низку недосконалостей, щоб затьмарити красу і блискучість якогось мистецького діла, бо тільки одна невеличка недосконалість, вже його знецінює і позбавляє блиску.
Очевидно, що нікого нині не дивує, що енкавeдисти без сумніву шукали способу, як знищити таку велику, популярну і впливову постать нашої Церкви й нашого народу, яким був Слуга Божий Митрополит Андрей.
Щоб цю думку якось представити, режисер, у фільмі зображує молодого хлопця Стефана Павлюка, якого енкаведисти під загрозою змушують підписати документ, зобов’язуючи його співпрацювати з ними. Режисер чомусь зодягає молодого Стефана в традиційну монашу василіянську рясу. Впродовж усього фільму цей "Стефан василіянин" увесь час крутиться довкруги Слуги Божого Андрея Шептицького.
Один із кадрів фільму, наприклад, зображає як Стефан – у василіянській рясі, сидить разом з іншими особами при столі зі шклянкою з заготовленою отрутою, щоб нею викінчити Митрополита Андрея. Однак, в останній хвилині, не відважуючись скоїти такий ганебний злочин, він кидає шклянку на підлогу.
Чи цей злочин мав би бути скоєний тільки в умі режисера, чи під примусом енкаведистів, це справи не міняє. Фільм передає глядачам спотворений злочинний образ, бо саме "василіянин" намагався отруїти Слугу Божого Андрея.
Загально відомо, що в інформативному процесі одна побачена картина промовляє сильніше, ніж тисяча написаних слів. Цю дійсність можна легко помітити, наприклад, читаючи сценарій того ж фільму, прочитавши який навіть теперішній справжній василіянин скаже - таж у сценарії нема нічого злобного чи поганого проти василіян. Згадується, справді якийсь молодик Стефан Павлюк, говориться про якесь там підпоєння в кав’ярні молодого графа Романа Шептицького і про якусь там дівицю. Але, мовляв, в тому ще нічого поганого немає.
Однак, коли той самий читач-василіянин побачить у фільмі, що Стефана зодягнули у василіянську монашу рясу і, що він сидить при столі з метою отруїти Слугу Божого Андрея, то моральна пляма, принаймні підозріння на василіян уже кинена, підступну роботу вже зроблено, а все решту доповнить уява глядачів. Режисер цей фальшивий образ "василіянина злочинця” намагається пропхати в уми глядачів, які покидають кінотеатр із висновком: «василіянин - це злочинець».
У сценарії, який відбігає від виготовленого фільму, навіть не згадується кінцевий кадр фільму, з яким глядачі покидають кінотеатр і зберігають його у своїй пам’яті, а цей кадр ганебно понижує василіян. Митрополит умирає, негайно приїжджає військова вантажівка, на якого саджають кількох священиків, серед яких і о. Йосиф Сліпий. До священиків на вантажівку намагається вилізти переляканий «василіянин». Однак, кілька військовиків із скорострілами його насильно знімають з авта на землю, оточують його, а вантажівка, тим часом, швидко віддаляється. Залишається в розпачі серед військовиків сам зрадник «василіянин».
З неприємним враженням від кінцевих кадрів кінострічки я, не чекаючи вже на подяки і всілякі признання присутньому режисерові, покинув у великому смутку зал. В мене виникає питання: «А яку прислугу зробить такий фільм глядачам і, зокрема, нашій молоді?»
Коли ж режисер заявляє, що фільм "Владика Андрей” не цілком історичний, то ж чому тоді він обрав саме василіянина, на ролю Юди? Таку моральну пляму на василіян кидається вперше, саме тепер, коли вже пройшло 64 роки від смерти Митрополита Андрея. Досі ніхто не чув про такий злочин, здійснений руками василіянина, як це зображує згаданий фільм.
 Слуга Божий Митрополит Андрей Шептицький був гідним ченцем нашого Василіянського Чину і нашої Греко-Католицької Церкви. Він займає своє заслужене місце у списку святих, блаженних і праведних нашої монашої василіянської родини. Цей список очолює св. Священномучиник Йосафат Кунцевич, - перший мученик нашого Чину, а після смерти великий чудотворець. Він віддав своє життя за єдність Христової Церкви. Господь відразу прийняв його жертву і прославив його численними чудами. Всевишній Господь рівно ж щедро поблагословив василіянське чернецтво. Саме св. Йосафат 1617 року разом із Митрополитом Велямином Рутським об’єднали тодішні василіянські монастирі в один Василіянський Чин. Ось вже 392 роки, як наш Чин жертвенно працює, нерідко по-геройське виявляючи свою вірність Христовій Церкві.
У своїй майже 400-літній історії наш Чин пережив жахливі переслідування з боку різних Катарин, Миколів, Сталінів, тощо. Крім численних інших заслуг, Василіянський Чин уже дав нашій Церкві не тільки св. Йосафата, якого нині вшановує вся Вселенська Церква. Він теж дав нашій Церкві 5 блаженних - мучеників та ісповідників віри серед яких єпископи блаженні Йосафат Коциловський і Павло Ґойдич та Дрогобицькі преподобномученики Северіян Бараник, Віталій Байрак і Яким Сеньківський. Біля них стоїть у василіянській рясі, чекаючи хвилини прослави теж і Слуга Божий Митрополит Андрей Шептицький, ЧСВВ.
Пригадую собі 1958 рік, коли я вступив на новіціят в Іваї, Бразилія, ми вже тоді молилися за прославу слуги Божого Андрея. Молилися, бо щоб Церква проголосила когось святим чи святою, за героїзмом чеснот, за виїмковістю святості життя, як знаємо, сам Господь Бог підтверджує цю святість надприродними знаками. Тим-же ж знаком може бути якесь чудо здійснене за посередництвом слуги чи слугині Божої, яке, відтак, підтверджує Церква. Саме тому треба нам молитися за прославу Слуги Божого Андрея.
Що стосується смерті Слуги Божого Митрополита Андрея, то є різні теорії на рахунок отруєння. Вони виникли негайно по кончині Митрополита Андрея і про це говорять деякі свідки процесу беатифікації, один з яких впрост заявляє, що це тільки припущення і не більше. Блаженніший Йосиф Сліпий у своєму свідченні під час беатифікаційного процесу каже, що хоч сам він і не був присутній в час переходу до вічності Митрополита, однак, були при ньому інші, зокрема його рідний брат о. Климентій, однак ніхто з них ніколи не згадував про якесь намагання отруїти Слугу Божого. У 1990 році я мав довгу розмову у Львові з вже покійним о. Йосифом Кладочним, одним із останніх свідків смерти Владики Андрея. Він розповів мені про останні дні і обставини смерти Слуги Божого Андрея. Однак, він не подав жодного натяку на намагання якогось «василіянина» отруїти Слугу Божого Андрея.
З усього вище сказаного можна зробити висновок, що режисер, напевно, з метою підсилити емоційність фільму ввів до нього драматичну, а то й трагічну постать молодого хлопця і невідомо чому зодягнув його в монаший стрій василіянина. Однак, жодний християн чи християнка, звичайний мирянин, людина церковна, чи нецерковна, а навіть атеїст не має права нехтувати правдою, бо вона тільки одна й незнищима і тому перекручувати історичні факти на шкоду іншим звучить не те що не по християнськи, але й не по людяному. Рівно ж, кожна людина і кожна людська спільнота, а в тому числі і Василіянський Чин має право зберігати своє добре ім’я, бо добре ім’я це неоцінений скарб, на який ніхто не має права зазіхати!
З усією повагою до режисера і до творців фільму мушу сказати, що на жаль, фільм, Владика Андрей, не відповідає правді і підриває добре ім’я Василіянського Чину, завдаючи безмежний біль його 550 ченцям, які посвятили своє життя Богові і жертвенно працюють у Христовому винограднику у 13 країнах світу.
Завершуючи цей мій особистий відгук - протест проти фальшивого наклипу на василіян, сподіваюся в Господі, що він допоможе глядачам оцінювати кінострічку «Владика Андрей» більш тверезо і об’єктивно та сприймати широкоформатну постать Митрополита ще з більшою пошаною, бо він заслуговує на це не тільки від греко-католиків, але й від кожного християнина і не-християнина.
о. Василь Цимбалістий, ЧСВВ
|
м. Лісабон Португалія
