Інтерв'ю з Главою Української Греко-Католицької Церкви Блаженнішим Святославом Шевчуком.
Блаженніший Святославе, у своїх зверненнях Ви часто згадуєте про молодь, Ви неодноразово спілкувалися з молоддю як в Україні, так в Аргентині. Чи могли б Ви окреслити певну картину – якою сьогодні є молодь? Чи можемо говорити, що молодь є подібною, зокрема, в Україні та Аргентині.
Це дуже складне питання. З одного боку, молодь є подібною, тому що вони є молоді всюди, а з іншого боку, очевидно, що є певні відмінності, які залежать від певної культури, в якій ця молодь живе. Хоча деякі дослідники питань, зокрема молодіжної культури, говорять, що сьогодні молодіжна культура у світі є дуже подібною. Наприклад, є набагато більші культурні відмінності між внуками і бабусею, чи батьками і дітьми, ніж, скажімо, між молоддю того самого віку в Україні, Західній Європі чи Америці. Тому що є певні молодіжні риси, які на глобальному рівні спільні для того самого віку.
Ще одна дуже цікава риса, яка, можливо, так само є певним викликом для всіх тих, хто працює з молоддю - молодіжна культура дуже швидко змінюється. Зокрема, це було яскраво помітно в Латинській Америці. Молодь, яка, скажімо, має різницю у віці рік-два, це вже цілком інші, скажімо групи. Деякі вчителі говорили, що, коли, наприклад, діти повертаються з канікул до школи чи молодь до університетів, вони повертаються з іншою мовою, з іншими поняттями, з іншими, скажімо, кодами поведінки і так далі. Тобто це, я б сказав, мінлива культурна група і я думаю, що не завжди навіть сама молодь усвідомлює, наскільки вона є мінливою. Але, з іншого боку, молодь, чи молодечий вік – це дуже особливий період в житті кожної людини, коли вона закладає певні фундаменти на все своє життя. І тому, я думаю, коли ми говоримо зокрема про душпастирську опіку над молоддю, дуже важливо передати молоді такі фундаменти, такі солідні, скажімо, основи, на яких можна було б будувати своє життя. Тому що різного роду захоплення чи певні види поведінки, чи певні вартості, які насправді мінливі, дуже подібні до такої мухи-одноденки, яка сьогодні має вартість, а завтра не має, тому на неї, можливо, навіть не вартує витрачати ні часу, ні енергії, ні уваги. І тут є завдання для всіх тих, які направду хочуть щось зробити для молоді - допомогти розрізнити між тим, що направду вічне, глибоке, солідне, що може стати фундаментом людського життя від отаких, я б сказав, дуже мінливих мильних бульбашок, які можуть бути дуже атракційні і цікаві, але, властиво, завтра вже не матимуть жодної вартості.
На Вашу думку, Церква не повинна модернізуватись, тобто вона повинна чітко виходити із певного фундаменту?
Я думаю, що Церква повинна бути сучасною, але не в такому сенсі, що вона мусить хапатись за мильні бульбашки. Я думаю, що сучасність Церкви або її актуальність полягає якраз в тому, щоб вміти у відповідний спосіб, можливо, навіть відповідною мовою, як ми кажемо – технологією донести оті вічні і незмінні цінності. Той спосіб буде важливий і цінний лише тоді, коли він зможе передати ці цінності. Тоді Церква буде, з одного боку, носієм вічного, а, з іншого боку, вона буде вічно молодою і сучасною.
Нещодавно Ви зробили заклик до молоді, а що повинна зробити молодь, щоб на нього відгукнутися? Я спілкувався з окремими молодими людьми, котрі казали, що готові відповісти на Ваш заклик. Однак вони запитують у мене, що нам робити далі?
Це дуже цікаво, бо це не є заклик, щоб просто відповісти, це не є заклик увійти в діалог, а заклик до активного християнського життя. Я це дуже хотів сказати до молоді у своєму посланні – просто не соромитися бути християнином у своєму житті, бо це один з важливих викликів. Сьогодні дуже часто є дуже легко бути християнином у Церкві, у парафії або зі своїми друзями, з якими ти ходиш до Церкви, але дуже непросто бути християнином відповідно до свого способу життя - скажімо, в навчальному закладі, в університеті, на вулиці, навіть на дозвіллі. Тому це не так відповідь особисто мені. Це, я б сказав, відповідь Христові, тому християнському життю. Зрештою, які конкретні способи тої відповіді потрібно нам сьогодні разом проявляти, я думаю, ми будемо разом викристалізовувати в діалозі.
То чи готові Ви до діалогу з молодими людьми, до зустрічей з ними?
Очевидно, не тільки готовий, я його очікую. Свого часу в Аргентині молодь відповіла на заклик, мені було дуже цікаво з ними спілкуватися. Підсумком такого діалогу було те, що молодь є активною в наших християнських громадах, парафіях. Це був дуже конкретний наслідок такого діалогу - це не просто клуб «давайте поговоримо собі», а можливість разом щось робити.
Дякуємо і сподіваємось на продовження діалогу.
Дай Боже!
Розмовляв о. Ростислав Пендюк,
Голова Комісії у справах молоді УГКЦ
|
м. Лісабон Португалія
