Різдво Христове — це день народження Спасителя світу! Кожне народження — приносить надію та радість. Людина, яка втратила здатність радіти новому, шукає впевненості у тому, що знає, стає подібною до дерева, яке не живиться більше силою, що походить із глибини та дає йому ріст, а поволі гине. Така людина не здатна народжувати, творити, але триває у глибокому смутку, який створює фальшиве відчуття певності. Хто не здатний народжувати та приймати нове народження, втратив здатність захоплюватись новим, відчувати його красу.

Щодня різні християнські організації та ієрархи по всьому світу висловлюють свою підтримку українському народові та запевняють у молитві.

Міжнародна Асамблея Християн Віри Євангельської (МАХВЄ) оголосила, що з огляду на політичні події, що розгорнулися в Україні, у грудні члени цієї організації молитимуться за Україну.

«Скликаючи вас на цей Форум, я прагнув роздумати з вами над важливою формою душпастирства емігрантів, якою є святе таїнство Сповіді. Адже воно є важливим для того, щоб на належному рівні промовити до серця українського емігранта. Бо священик є тим, кого посилає Господь, аби він дав знак вислухання молінь і прохань віруючій людині», - про це йдеться у відеозверненні Блаженнішого Святослава (Шевчука), Глави УГКЦ, до учасників Форуму священиків УГКЦ у Західній Європі, який розпочався 3 грудня у Фатімі (Португалія).

Нелегко є писати про тих, з ким ти разом стоїш за престолом, займаєшся спортом, відпочиваєш, у кого сповідаєшся. Я зовсім не претендую на те, щоб написати щось, про що ніхто не знає. І тим більше не вважаю підняті проблеми якимось «табу».  Я б хотів, так би мовити, показати «темний бік місяця», те, що мені ніколи не подобалося і за що мені часто буває соромно. Не один раз на сповіді чи на форумі просив вибачення за свого співбрата священика. Я про це ніколи не писав і майже ніколи не згадував вголос, але настав час згадати деякі моменти, які відштовхують від нас наших мирян.

Бог однаково любить кожну людину, здорову чи неповносправну. Кожна людина, навіть найглибше вражена недугою, покликана поглиблювати своє життя в Ісусі, приймати Святі Таїнства і бути джерелом ласки й миру для світу, окремих спільнот і для всієї Церкви. Особи з особливим потребами, відчуваючи себе любленими, відкривають свої дари, які нам дуже потрібні в церковних громадах та в суспільстві загалом.

Не забуваймо також, що українська нація присутня на всіх континентах світу. Нині, як ніколи раніше, наш народ потребує осердя, яке було б центром тяжіння українського світу та центром єднання усіх українців, незалежно від місця проживання та конфесійної належності. Тому гаслом, яке спонтанно народилося у процесі підготовки до освячення Собору, були слова: "Собор єднає всіх”.

25 листопада УГКЦ вшановуватиме ювілей 50-річчя перенесення мощей українського святого, священномученика Йосафата Кунцевича, до собору святого Апостола Петра у Ватикані. З цієї нагоди єпископи Синоду УГКЦ на чолі з Блаженнішим Святославом (Шевчуком) здійснять спільне паломництво до гробу святого Йосафата та зустрінуться із Святішим Отцем Папою Франциском.

«Я хотів чогось більшого. Але не знав, чого саме. Я вступив до дієцезальної семінарії. Мені подобалися домініканці, і я мав друзів-домініканців. Але обрав Товариство Ісуса, яке добре знав, бо семінарія була під їхньою опікою. Мене вразили в них три речі: місійний дух, спільнота й дисципліна. Це дивно, бо я дуже, дуже недисциплінована особистість. Але їхня дисципліна, те, як вони організують свій час, — це дуже сильно мене вразило.