Нуно Алварес Перейра народився 24 червня 1360 року в Португалії. Здобув освіту згідно із знатним становищем своєї родини. В 13-ть років став придворним хлопчиком королеви Леонор, і незабаром став рицарем. У 16 років, на бажання свого батька, одружився із заможною молодою вдовою, і у цьому подружжі народилось троє дітей: двоє хлопчиків, які померли в юному віці та дівчинка, яка вийшла заміж за сина короля Йоана І. З кінця 1383 року Нуно очолював португальські війська в багатьох переможних битвах. Попри свої військові вміння, Нуно був людиною щирої і глибокої побожності. Любов до Пресвятої Євхаристії і до Пресвятої Богородиці були немов центральні колони його внутрішнього життя.
Наполегливий у молитвах до Пречистої Діви Марії, Нуно кожної середи, п’ятниці, суботи та надвечір’я Богородичних празників постив в Її честь. Щодня брав участь в Службі Божій. На його особистому гербі було зображено Розп’яття, Діва Марія і два святі рицарі. Власним коштом побудував багато церков та монастирів. У 1387 році померла його дружина, і Нуно не захотів одружитися вдруге, ставши для інших прикладом життя у чистоті.
У 1423 році вирішив ступити до ним побудованого кармелітського монастиря, взявши собі ім’я Нуно від Святої Марії. Отож, залишив світову славу і владу і взявся до духовного бою, згідно кармелітських правил. Таким чином, довершив радикальну переміну власного життя. Посвятився також служінню бідним, роздаючи свої надбання потребуючим. Будучи знатною людиною, однією з найближчих до короля, залишив усе і, не шукаючи привілеїв, посвятився ближнім, у яких бачив самого Ісуса Христа.
Помер 1 квітня 1431 року, в празник Воскресіння Господнього, і відразу після смерті люди вважали його святим. З плином часу слава про його святе життя широко розповсюдилась і так розпочався його канонізаційний процес.
У 1961 році під час прощі з нагоди 600-річчя від дня народження блаженного Нуно, останки святого були викрадені, і до сьогодні не повернуті.
Взято із сайту Ватиканського радіо
|
м. Лісабон Португалія
