Наступним днем Пасхального Тридення є Велика П’ятниця. В цей день не відправляється Євхаристія. Відбувається літургія Господньої Муки, в центрі якої знаходиться закритий хрест, на якому відбулася перемога Господа над гріхом, смертю та сатаною.
В перших віках християнства по-особливому підкреслювалося, що хрест є знаком перемоги, а не лише страждання та смерті. Христос на хресті був одягнений в царські або священицькі шати. Тому в днях особливого переживання муки Ісуса цей тріумфуючий хрест закривали. Відкривали його в момент перемоги Ісуса смертю на хресті, тобто у Велику П’ятницю.
Цей звичай залишився і до сьогодні, хоча нині в зображенні Ісуса на хресті більш підкреслюються Його страждання. Церква хоче нам показати, що страждання і смерть Ісуса є тайною, бо по-людськи Ісус був переможений, однак насправді це Він став переможцем . Своїм стражданням та смертю Він переміг смерть вічну. Це є великою тайною нашої віри.
Під час літургії Господньої Муки відбувається адорація хреста, який урочисто вноситься до храму. Вшанування хреста відбувається так, як в перших віках християнства: можна до нього торкнутись чолом, можна його поцілувати. В цьому хресті бачимо Голгофський хрест, на якому помер Господь. Тому під час літургії Великої П’ятниці приклякаємо перед ним та вшановуємо з такою ж вірою, з якою ми вшановували б хрест на Голгофі. Поклоніння хресту означає, що для нас немає нічого ціннішого понад Христа, понад Його смерть і Воскресіння. Також впродовж усього дня Великої Суботи, аж до Пасхальної Вігілії, приклякаємо перед хрестом, віддаючи йому глибоку пошану.
Велика П’ятниця є днем, який потрібно переживати в пості, молитві та святій тиші. На жаль, багато людей забувають про ці важливі елементи, зосереджуючись лише на зовнішніх приготуваннях до святкування Великодня. Адже у Велику П’ятницю Христос віддає за нас своє життя. Тому на знак єдності з Ним ми повинні з любов’ю брати участь у Його стражданні через піст та відречення. Це добре, що внаслідок цього ми ослаблені, бо саме в цьому полягає піст, щоб відчувати біль, голод і слабкість тіла. Церква є Нареченою Христа, яка хоче переживати те, що Її Наречений – Ісус: переживає муку, страждання, відчуває слабкість тіла, виснаженого голодом та болем. Ми теж можемо разом з Христом це відчути. Якщо Його дійсно любимо, то будьмо з Ним солідарні. Ісус говорив: «Прийдуть дні, коли заберуть від них молодого, тоді будуть постити в ті дні» (Лк 5, 35). Саме у Велику П’ятницю забрали нам Господа, тому цей час є часом посту, мовчання та зосередження серця на Господі.
Винуватцями страждань і смерті Господа є не лише особи, що безпосередньо видали Його на смерть, а й усі грішники, тобто кожен з нас. Ми є відповідальними за страждання Христа. Св. Франциск з Ассізі говорив: «Ні, не біси Його розіп’яли, це ти з ними розіп’яв Його, і продовжуєш розпинати, насолоджуючись поганими звичками та гріхами». Дивлячись на хрест, можемо усвідомити вагу кожного гріха, тому що його ціною є смерть Ісуса на хресті. Отож докладаймо всіх зусиль, щоб боротися проти спокус та гріха. Автор Листа до євреїв закликає не падати духом у цій боротьбі, а дивитися на Господа, який витерпів від грішників настільки великий спротив проти себе (Див. Євр 12, 3). «Ви ще не протиставились до крови в боротьбі проти гріха», - (Євр 12, 4) пише він далі, підкреслюючи, що ця боротьба іноді вимагає величезних зусиль. Чи докладаємо такі зусилля в боротьбі проти спокус, поганих звичок, вад? Чи не здаємося іноді дуже легко? Споглядаймо з вдячністю та любов’ю на хрест – ось ціна нашого спасіння, ось ціна, яку заплатив Господь за наші гріхи!
Нехай участь в літургії Великої П'ятниці та дух відречення і посту дозволять нам більше наблизитися до Спасителя, полюбити Його Муку і прийняти дар Спасіння.
o. Олександр Зелінський ОМІ
Католицький Медіа-Центр
|
м. Лісабон Португалія
