З Днем Народження, Україно!
 Наші діди, прадіди та предки мріяли про незалежну Україну і 19 років тому нашому народу, його політикуму вистачило мужності здобути незалежність. На даний час у суспільстві можна почути про непотрібність незалежності, про знеохоту будувати свою Вітчизну.Днями у мене була можливість чути свідчення одного із творців незалежної України Івана Олександровича Зайця. Слова, які він говорив, мене дійсно зворушили, адже він говорив про Україну, як про мету, до становлення якої йшли цілі покоління наших предків, про Україну, яка має стати сильною та провідною країну світу. Те, що не має коріння, не існує у сьогоденні, а наша країна має глибокі коріння: власну історію, пласти національної символіки, традицій, мову та культуру. Наша країна отримала незалежність, бо прагнула до цього, бо є люди, які бачать у цьому найвищу цінність. На запитання, чому у суспільстві з'являється певна ностальгія за радянським минулим, він зазначив, що цьому передували дві причини: відсутність дієвих реформ у країні та інформаційні атаки, які направлені проти української державності, зокрема, через зарубіжні фільми.
Омріяна незалежна Україна. Я особисто навіть не уявляю, як би виглядало моє життя тепер, якби ми досі були «під Москвою». Не було би відряджень за кордон з метою презентації інтересів України, не було би планів та амбіцій щодо розвитку нашої країни на майбутнє. Але, дякувати Богові, ми живемо у своїй країні і нам її будувати. 19 років – це на термін для країни і не варто опускати руки і вимагати усіх благ від такої молодої держави, ми, зрештою, її організм. Варто подумати, яку саме країну ми готові будувати – сучасну, сильну, національну, відроджувати традиції і цінувати їх, вивести Україну до рівня високорозвинутих країн світу. Думаю, що кожному цікаво, якою наша країна буде через 20, 50 років. І що теж цікаво, що про це потрібно мріяти кожному, об’єднуватись з однодумцями і ці мрії втілювати через наполегливу працю. І, відчуваю, що наша країна поступово стане модернізованою, сильною та гарною, із здоровим освіченим населенням, яке живе у християнській вірі. І ми ще більше пишатимемось тим, що маємо таку Батьківщину. Я цього прагну, роблю для цього те, що в моїх силах, молю Бога про мою Україну, люблю її.
Владислава Луця
|
м. Лісабон Португалія
