ЗАГАЛЬНИЙ: Щоб працівники засобів комунікації завжди з пошаною ставилися до правди, солідарності й гідності кожної особи.
Святіший Отець Бенедикт XVI висловлює думку, що в нас час, «коли народжується новий спосіб сприймання та думання», а людина сама стала «здобиччю інформації», як додає письменниця Ліна Костенко, потрібно черпати євангельську мудрість - духовну інформацію, щоб не втратити людське обличчя. Поряд із великими можливостями з'являються й певні обмеження та упередженість у стосунках, ризик формування фальшивого образу себе й інших, що може призвести до небажаних наслідків. Тобто, коли увага до особи, навіть позитивна, стає неприродною, а деколи й принизливою, то це свідчить про дикість і крок назад сучасної культури й поведінки окремих осіб. Звіщаючи Євангеліє через медіа, слідкуючи за думкою Папи, ЗМІ мали би «не лише включати відкрито релігійний вміст у різні платформи сучасних засобів, але також у своєму цифровому профілі та способі спілкування цілеспрямовано свідчити про рішення, уподобання та судження, глибоко сумісні з Євангелієм». Тоді вміння подати правду без образи іншого буде свідченням, що людина навчилася «порати землю».
МІСІЙНИЙ: Щоб Господь дарував Церкві в Китаї витривалість у вірності Євангелію та зростання в єдності.
Утиски, яких зазнає підпільна Церква у Китаї, і її незламність спонукають нас, християн, які живуть у сприятливіших політичних умовах, до перегляду свого духовного життя й своєї стійкості у Христовій вірі. Для нас це, перш за все, має бути стимулом до святості й частково засоромленням. Попри переслідування місцевою владою, християн стає щораз більше в цій комуністичній країні, а ми, будучи у щораз кращих умовах, стаємо все недбалішими, особливо тоді, коли толеруємо зло там, де воно здатне найбільше засіватися - на місцях праці, відпочинку тощо. Багато простих людей цієї країни, а навіть і високопоставлені лідери, які перестали вірити в комуністичне майбутнє, приходять по допомогу до християнського Бога... Пошук духовності й віри є природною тенденцією людської раси, й тому людина завзято домагається такого права, навіть якщо це загрожує її фізичному життю. До великого сподівання, щоб наша держава стала жити Доброю Новиною, додаваймо свої молитви й збагачуймо життя моральними вчинками.
МІСЦЕВИЙ: Щоб молоді люди, прагнучи достатку, вкладали більше зусиль в інтелектуальний розвиток і були ініціативними.
«Все й одразу» - це девіз більшості сучасних молодих людей. Він передбачає неусвідомлення того, що й прекрасний світ, в якому живемо, не створений «одним помахом». Коли щось твориться у мистецтві, то це вимагає часу, терпіння і зусиль. Правильно жити на землі - це також мистецтво. Але до цього потрібно прикладати зусиль: дихати двома легенями - «вірою» і «розумом», веслувати двома веслами - «оrа» і «lаbога» (молитва і праця). І тільки тоді можна сподіватися на певний успіх, за яким так тепер женеться світ. Не тільки кар'єра, освіта, гроші є показником щастя, але скоріше те, що зроблене власними руками, навіть непомітне, але в яке вкладена душа і яке приносить користь людям. Великим досягненням для людини є рухатися у правильному напрямі - жити по-Божому.
ПОКРОВИТЕЛЬ НА ТРАВЕНЬ
ПРАВЕДНИЙ ЙОВ (19 травня)
Праведний Йов жив у країні Уц і був чи не найбагатшою людиною Сходу, мав сім тисяч дрібної худоби, три тисячі верблюдів, п'ять сотень пар великої худоби, п'ять сотень ослиць та дуже багато рабів. Попри те, Йов боявся Бога і уникав зла.
І народилися у нього семеро синів та три дочки. Кожен брат по черзі влаштовував бенкет у своєму домі, запрошував решту братів і сестер. Після таких бенкетів Йов приносив Богу цілопалення на випадок, якщо б хтось із його дітей згрішив чи зневажив у серці Бога.
Одного разу Господь запитав сатану, чи той звернув увагу на праведність Йова, якою він усіх перевищив. На це сатана відповів, що Йов так поводиться тільки задля такого щедрого благословення, а якщо в нього забрати все, то він зневажить Бога перед Його обличчям.
Господь дав сатані владу над усім, що належало Йову. І ось одного дня Йов отримав від посланців три вістки: сабеї напали на Йовові стада великої худоби і ослиць і, вбивши слуг, позабирали їх; Божий вогонь з неба спалив отару та слуг його; на всіх дітей праведника, які саме бенкетували в домі найстаршого брата, завалився будинок від раптового вітру з пустині.
Почувши такі страшні звістки, Йов роздер на собі одежу, обстриг свою голову, упав на землю, поклонився і сказав: «Я вийшов нагий із утроби матері своєї, і нагий повернусь туди, в землю! Господь дав, і Господь узяв... Нехай буде благословенне Господнє Ім'я!» Таким чином, він не сказав на Бога нічого безумного.
Згодом сатана наслав на Йова ще й проказу, щоб і тепер випробувати. Так що він став найнещаснішою та огидною для усіх людиною і тяжко терпів, а його друзі почали сумніватися у його праведності, адже, в їхньому розумінні, терпіння даються людині як кара за гріхи. Та Йов, відстоюючи свою праведність, ніби викликав Бога на суд.
Нарешті з'явився Господь і через ряд запитань Йовові, які виявляють слабкість і обмеженість людини, дав зрозуміти, що цілковито збагнути причину зла ми не в силі. Бо й справді, терпіння може бути і карою, і випробуванням, і очищенням, і чинником заслуги.
Коли ж Йов визнав свою гріховність і обмеженість, Господь виправдав його за те, що той говорив про Нього по правді, і його матеріальне становище зробив удвоє більшим, як колись, поблагословив найкращими у всій країні дітьми і довголіттям. Так що жив він ще 140 років після цього, бачив своїх потомків до четвертого покоління і помер старим, нажившись на світі.
о. Христофор ГАНИНЕЦЬ,ЧСВВ
|
м. Лісабон Португалія
