ЗАГАЛЬНИЙ: Щоб жертви природних катастроф отримували духовну і матеріальну підтримку, необхідну для відбудови їхнього життя.
Люди, які потрапляють у біду через стихійні лиха, мали б отримати спочатку необхідну матеріальну допомогу від держави, від доброчинних організацій, щоб знову стати на ноги. Це був би один бік вирішення проблеми. А з іншого боку, потрібно, щоб усі люди, навіть коли ще немає природного лиха, катаклізмів, глобального потепління, економічної кризи, не покладали надію тільки на власні сили. Гроші, соціальний статус, успіх можуть стати зайвими. Тому що ні гроші, ні досвід, ні демократичне голосування не спроможні зупинити снігопади, шторми, землетруси тощо. Тільки усвідомлен-ня, що пора слухати Слово Боже і жити ним, визнавши свої помилки, буде кроком до обнови життя. Як у Діяннях Апостолів моряки слухали власника судна - багатого чоловіка - покладалися на нього, тому що багатий завжди правий, замість того щоб взяти до уваги застереження апостола Павла, через якого говорив Господь, так і в наші часи людство покладаючись на власний добробут в певний період втрачає те, що, здається, має, розводячи руками: як так? Апостол дав зрозуміти всім, що хай навіть човен і потоне, але ми не маємо загинути. Надія дає силу щоб вижити, гроші, добробут тільки підживлюють.
МІСІЙНИЙ: Щоб діяльність християн на користь миру в світі була нагодою свідчити про ім'я Христове всім людям доброї волі.
Кілька років тому британський тижневик склав рейтинг найбільш мирних і найбільш войовничих країн. Найбільш мирною була визнана холодна Ісландія на другому і третьому місці - Данія і Норвегія. Найнебезпечнішою країною визнано Ірак. Загадково, що у переліку чинників, які формують те чи інше суспільство, не брали до уваги рівень релігійності чи відсоток приналежності до тієї чи іншої релігії. Вираховували мир внутрішній і зовнішній тіль¬ки на основі того, скільки є зброї у населення, який доступ до неї, скільки загиблих людей у конфліктах, яка армія, скільки є поліцейських дільниць, яка ймовірність терактів і т. ін. Чомусь забувають або не вважають за важливе вказати на те, що саме діяльність християн у світі спонукає лідерів держав до зміни політики, до братніх взаємин з усіма народами і, таким чином, надає справжній миролюбний рейтинг кожній державі. Де проповідується Христос і є відкритими людські серця для прийняття Істини, там одночасно закладається і мир.
МІСЦЕВИЙ: Щоб християни в Україні свідчили про надію на Боже Провидіння на противагу зневірі в суспільстві.
«Якщо даруєш комусь надію, то залишаєшся ще й винуватим» - каже народна мудрість. Ті, що подарували українським громадянам надію в певний час, а тепер зійшли зі сцени, напевно, питали себе ще тоді, перед стартом: «Як не я, тоді хто? Не тепер, то коли?» (Іван Світличний). По-людськи ніби все правильно: мають бути рішучість, мужність і патріотич¬ність. Але, як показує досвід, цього замало. Невідомо, чи відчувають вони себе винуватими зараз... Відомо тільки, що вони мають бажання спробувати ще раз подарувати надію. На фоні теперішньої зневіри легко можна купитися на чергову надію. Це з одного боку, але з іншого - ще важче перебувати у безна¬дії, яка є тепер. Тому потрібно найперше плекати надію на Боже Провидіння і просити мудрості, щоб гідно перейти «пустелю» і відчути справжню землю під ногами. Господь, даючи надію, ніколи не покидає своїх дітей, як це роблять непоодинокі лідери. Творець зажди дотримує свого слова і подає руку допомоги через своїх слуг: Папу, єпископів, священиків, ченців і черниць. Потрібно тільки бути від-критим на дію Святого Духа і корисні поради богопосвячених осіб.
ПОКРОВИТЕЛЬ НА СІЧЕНЬ ПРЕПОДОБНА МЕЛАНІЯ
Преподобна Меланія, яка першою зі знатних римлянок "з юних років линула до Христа та жадала тілесної непорочності, уражена Боже¬ственною любов'ю", народилася в християнській родині. Батьки її, люди знамениті й багаті, бачили в дочці спадкоємицю й продовжувачку роду. В чотирнадцять років Меланія проти своєї волі була видана заміж за знатного юнака Апініана. З самого початку спільного життя свята благала чоловіка жити з нею в непорочності або відпустити незаплямованою тілом і душею.
Апініан відповідав: "Коли, за велінням Господа, ми набудемо двох дітей для спадкоємства нашого майна, тоді разом відречемося від світу". Незабаром свята Меланія народила дівчинку, яку молоді батьки присвятили Богові. Продовжуючи жити в шлюбі, Меланія таємно носила волосяницю й проводила ночі в молитвах. Другі пологи Меланії були передчасними і болісними. Народився хлопчик, його охрестили, і він відразу відійшов до Господа. Бачачи страждання своєї дружини, блаженний Апініан просив Бога зберегти життя Меланії і дав обітницю провести залишок спільного життя в непорочності.
Одужавши, свята зняла назавжди свою шовкову одежу. Незабаром померла їхня дочка. Тим часом батьки святих противилися їхньому бажанню присвятити себе Богові. Лише тоді, коли на батька Меланії надійшла смертельна хвороба, він попросив у них пробачення і дав настанову йти вибраним ними шляхом, прохаючи молитися й за нього. Святі відразу полишили місто Рим, і для них почалося нове життя, цілком присвячене служінню Богові. Апініанові було на той час 24 роки, а Меланії - 20. Вони взялися відвідувати хворих, приймати подорожніх, щедро допомагати убогим. Обходили в'язниці, місця заслань і копальні та звільняли нещасних, яких утримували там за борги. Продавши маєтки в Італії та Іспанії, вони щедрою рукою допомагали старцям і монастирям, купуючи для них землі в Месопотамії, Сирії, Єгипті, Фінікії та Палестині.
Поселившись у місті Тагасті в Африці, подружжя заснувало чоловічий та жіночий монастирі. У 417 році вони виїхали до Святої Землі, де у молитві й пості провели решту свого життя. Св. Мела¬нія закінчила своє праведне життя 439 року.
о. Христофор ГАНИНЕЦЬ,ЧСВВ
|
м. Лісабон Португалія
