| Меню сайту |
 |
|
|
 |
| Розділи новин |
|
|
|
| Календар новин |
|
|
|
| Форма входу |
|
|
|
|
| Пошук |
|
|
|
|
| Друзі сайту |
|
|
|
|
| Наше опитування |
|
|
|
|
В онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 
|
| Вітаю Вас, Гiсть · RSS |
10.05.2024, 13:55 |
Головна » 2012 » Лютий » 18 » ДУХОВНЕ СЛОВО
ДУХОВНЕ СЛОВО | 08:45 |
Запали світильник
Або котра жінка, маючи десять драхм, і як одну загубила, не засвітить світла, не замітатиме своєї хати й не шукатиме її старанно, поки не знайде? А, знайшовши, скличе подруг і сусідок і їм каже: Радійте зо мною, бо я знайшла ту драхму, що була загубила. Отак, кажу вам, буває між ангелами Божими радість над одним грішником, що кається” (Лк 15, 8-10). Ця притча з Євангелія св. Луки є поруч з двома іншими, можливо, більш відомими: про Загублену вівцю та Блудного сина. Завдяки цьому розділу дехто називає це Євангелієм загублених. Притча ця має особливе значення. Вона говорить про внутрішню втрату, майже інтимну, бо цей скарб губиться у власнім помешканні. Не губимо всього, лише найменшу частинку. З десяти губить одну. Можна не надати втраті значення. Але хто втрачає, той розуміє цьому ціну, бо згуба розбиває повноту життя. Це подібне до того, як Дух критикує Церкву в Ефесі в книзі Одкровення: Знаю діла твої, і труд твій, і терпеливість твою, і що не можеш переносити злих; і ти випробував тих, які звуть себе апостолами, а не є ними, і знайшов їх ложними; і терпеливість маєш, і переносив ради імени мого, і не знемагав. Але ж маю проти тебе, що любов свою першу покинув (Од 2, 2-4). Загубили одну монету, але життя продовжується, хоч вже не в такій повноті. У багатьох випадках наш гріх це не тільки ув’язнення конкретним злом. Ми втрачаємо вищий, вимогливіший, пророчий і цілісний вимір царства у нас самих. Найстрашніше, що звикаємо до цього. Тут є типова духовна проблема життя християнина, якого вичікує спокуса цинізму і халатності у відношенні до «першої любові». Ми звикаємо до такого зменшеного, розслабленого життя й називаємо його духовним. Стаємо байдужими до півправди. Бракує нам відваги жити повнотою Правди. Таким чином, відмовляємося в повноті жити Богом. Чи цього ми хочемо? Софія Де Мело Брейнер Андрезен: півправди - це так, як жити у половині кімнати, заробляти півзарплати, тільки мати право на півжиття Як живемо ми? Повним життям чи напівжиттям?
Мистецтво пошуку
Жінка, яка шукає драхму, нікого не звинувачує, не шукає козла відпущення, не залишається в поганому настрої чи пригніченою… не опускає рук. А ми? Перший момент примирення – це поштовх до пошуку повноти, цілісності. Фернардо Пессоа, португальський поет, каже: «Щоб бути великим – будь цілісним». Будьмо самі собою, скиньмо будь-які маски. Ця притча дарує нам педагогіку цілісності, пропонуючи відновитися, зібратися докупи в наступних 4-ох розділах:1. Запалити світло 2. Замітати 3. Пильно шукати 4. Радіти Запалити світло. Коли нам темно, ми нічого не бачимо, при цьому потребуємо світла Бога, щоб дивитися: Світильник Бога ще не погас. Важливим у духовному житті є не прискіпливе вивчення людськими очима, але як пояснює св. Павло: тепер ми бачимо, як у дзеркалі, неясно; тоді ж - обличчям в обличчя. Тепер я спізнаю недосконало, а тоді спізнаю так, як і я спізнаний (Кор. 13, 12). Запалімо Слово Бога у нашому серці, зробімо Ісуса критерієм нашого життя. Бо в тебе джерело життя, у твоїм світлі побачимо світло (Пс. 10, 36). Перефразовуючи слова Бенедикта XVI, можемо сказати: Скільки часу втрачено, скільки безцільної праці виконано, все набирає свого значення тільки тоді, коли критерієм є Христос, коли ми відштовхуємося від Нього, коли ми починаємо все з Ним. Сповнюється пророцтво Ісаї: народ, що в пітьмі ходить, побачить Світло велике (Мт. 4,16). Помолімося молитвою св. Петра: До кого ж нам іти, Господи? Тільки ти маєш життя вічне (Ів. 6, 68). Замітати. Це слово, яке закликає до дії. Я сприймаю «ЗАМІТАТИ» в значенні чистити, трансформувати. Прибирати порох чи усунути будь-який безпорядок. Тут можна пригадати мініатюрну планету маленького принца Антуана де Сент Екзюпері. Це є питання самодисципліни. Катастрофою може стати відкладання праці на потім. Людське життя можна порівняти з цією маленькою планетою, де є незліченно багато щоденної праці. Найголовнішим є те, щоб праця стала внутрішньою потребою. Я мушу боротися, щоб бути дійсно собою. Якщо хата не заметена – це означає, що в ній відсутній господар. Незаметена хата - не є моєю ... У щоденнику Пауля Клавделя читаємо: «духовне життя не є поняття дверей, а вікон». У прямому значенні не йдеться про те, щоб вийти і шукати вирішення ззовні, але йдеться, щоб відкрити вікна і дозволити увійти повітрю Бога, дозволити Богу наповнити нашу оселю. Св. Апостол Павло запрошує: дозвольте провадитися Духом (Гал. 5, 16). Дозвольмо Духові Святому нас наповняти та вливати Світло Божої любові. Пильно шукати. Пошук навернення не є зовнішнім. Треба шукати внутрішні перешкоди так, як навчає нас ця жінка з причті: увійти всередину і шукати корінь, що руйнує нашу цілісність. Можливо, це є якийсь страх…. жахливий страх….., можливо, це є фундаментальна непевність любові Бога … , можливо брак довіри і тому відвага дуже слабка, неповна…. , можливо, це стається через те, що не маю досконалого прощення, ношу рани і приниження …. І я шукаю пильно. Св. Тереза від Христа говорить: «Мій пошук Правди - автентична молитва». Радіти. Примирення не буде цілісним, не буде закінченим, якщо воно не виллється у нову зустріч з радістю. Інколи радість є циклічна: не раз ми повторюємося, розказуючи чи слухаючи якусь захоплюючу історію, анекдот, жартівливий факт і т.п. Але жінка з притчі нас закликає до іншого, коли каже: радійте зі мною. Це є переповнююча радість - Пасха нашого життя. Чи ми повертаємо той мотив безкінечної радості один одному? Ця радість не є зовнішнім блиском, ця радість не є тільки тут на землі, але це радість, яка провадить до Неба. Амінь.
Переклав з португальської
о. Йоан Лубів, ЧСВВ
|
|
Категорія: Новини Церкви |
Переглядів: 721 |
Додав: osbmpt1
|
|
м. Лісабон Португалія
