В цей час Свята Церква святкує найбільше з усіх свят – Воскресіння Ісуса Христа з мертвих. Св. апостол Павло пише: Христос таки справді воскрес із мертвих, первісток померлих (1 Кор 15, 20). Готуємось до зустрічі кожного дня, бо воскреслий Христос з нами.

В наші часи, на жаль, зустрічаємо багато людей, котрі не знають, що Христос воскрес й це, навіть, є помітним у їхньому щоденному житті. Для них це є знаком запитання й взагалі чи варто говорити про нього, тому що сучасна людина не має за ним ані ностальгії, ані потреби. Такий виклик іде із несправедливості у світі та різного роду боротьби: нелюдські умови тиску, бідність і страждання, в яких живе велика частина людства й зроджується запитання: що може вчинити цей чоловік з Назарету, розіп’ятий десь там давно, який воскрес й не має нічого до справедливості у світі? Чуємо від таких людей, що Бог не відчуває й засуджують його мовчання перед несправедливістю, яка є тепер. Отож, бачимо, що перед нами секуляризоване суспільство, в якого фундаментом життя не є Бог. Людина залежить від різних систем, які пригноблюють її.

В цей період, в якому Христос кожного року говорить до нас у житті Церкви своєю „Пасхою”, знову розбуджує в людських серцях потребу бути з ним. Час посту, Святий Страсний Тиждень є не тільки якийсь спогад подій, що сталися майже 2000 років тому, але виявляють особливе запрошення до участі.

Роздумуймо про Радість, яку дарує Восреслий Христос. Кожного із нас має наповнити радість від присутності Воскреслого Ісуса, який є серед нас. Хай не буде смутку, цієї хвороби, яка  нищить.

Св. апостол Павло у листі до Филип’ян, що читаємо у Квітну неділю пише: Радуйтеся завжди у Господі; знову кажу: Радуйтеся! Хай ваша доброзичливість буде всім людям відома. Господь близько! (Фл 4, 4-5). Ці слова є звернені до кожного християнина, але зауважуємо, що людина дуже часто перебуває у хворобі смутку. Є багато періодів у історії, які позначені смутком. Мається на увазі смуток не випадковий, який минає, але який триває і мучить. Як також людина досвідчує спокусу безнадії, впадає у відчай. Є сьогодні гіркість у приватному житті, суспільному, політичному, навіть, в культурному. Є, здається, неподолуваність до радості, не можемо щось подолати. Можна сказати, що людина робить такі великі відкриття в науці й техніці, а так багато сумує. Тоді виникає запитання чи не більша частина смутку залежить від цих досягнень? Наприклад, людина колись жила без мобільного зв’язку, без інтернету й була набагато щасливішою, бо вміла тішитися присутністю ближнього, а тепер не уявляє життя без цього й тратить інколи час на пусті балачки, вимучується й чується втомленою. На це треба звернути увагу, що техніка не дає радості. В цьому слабкість й безсилість техніки. Технічне суспільство збільшує нагоди до насолод, але важко йому дати радість. Тому що радість є інша, вона –  духовна. Гроші, зручність, матеріальна впевненість – цього не бракує, а нудьга, смуток, на жаль, залишаються часткою багатьох. Це веде до великої тривоги й до відчаю. Видима легкодумність, а може й бездумність, манія теперішнього щастя і штучний рай не можуть усунути нудьги. Смуток має атеїстичне коріння, а радість має своє коріння в Бозі.

Людина переживає кризу свята, святкування, святковості. Вона є мало святковою, їй важко святкувати. Здобуває світ, а губить свою душу. Досягла добробуту ціною збідніння основного в її існуванні: святковості й творчої винахідливості. Людина працює й все стало щоденним.

Пресвята Євхаристія є пожива радості християнина. Євхаристія нагадує Пасхальну перемогу Ісуса над смертю й над гріхом, є пам’яттю Воскресіння. Пасха вчинила безкінечно святковою особу Христа, Він є в Небі й тут з нами на землі, Христос Неба є реально присутній між нами. Радість, яку дарує нам Воскреслий Христос, не є радість, яка минає, тільки цього світу, не повна – ця радість є зовсім іншою, є плід Святого Духа, щасливе плодоносення нового життя, дана нам від Бога.

Пасха – спогад Святої Вечері, сповнення Радості-Свята.
Багато хто шукає радості, але мало хто знаходить, тому що шукають в приємностях, задоволеннях. Пошук задоволення, приємності закінчується в тілі і є контрастом зі спільністю з Богом і з іншими. Радість відрізняється від задоволення. Хто живе у своє задоволення втрачає радість, наповнюється смутком. Від задоволень людина втомлюється, від радості ні. Задоволення не може замінити й дати радість, пошук задоволення тяжіє до ізоляції від інших.  Задоволення не переносить страждання, вважає загрозою, натомість радість -сумісна зі стражданням, приймає товариство, веде до спасіння. Слуги Бога завжди є радісні. Радість є вираження блаженств. Євангеліє – Добра новина Ісуса Христа – пропонує замінити приємність та задоволення на радість. Але це може прийняти тільки той, хто має віру та є в Божій ласці. Християнин є радісний і щасливий, є у великій радості Бога, вірить у Воскресіння Ісуса Христа.

Також в ці дні подивімося на добрий приклад жінок, про які розповідає нам Євангеліє. Марія Магдалина, Марія мати Якова і Соломія збираються іти до гробу, де є поставлено тіло Ісуса. Вони хочуть намастити його за звичаєм, живуть перспективою поставленого тіла у гробі, живуть перспективою смерті Ісуса, живуть в трепетливому баченні гробу, що є закритий важким каменем: Хто нам відкотить камінь від входу до гробу? (Мр 16, 3). Вони не знають ще, що ця субота була напередодні нової Пасхи. Були переконані, що Пасха позаду і на місці розп’яття залишився тільки гріб з мертвим тілом: мертвим тілом улюбленої особи. Жінки приходять до гробу й бачать, що те, що їх найбільше турбувало й тривожило – камінь – є відкочений і не стоїть на перешкоді до входу. Вони входять і не знаходять тіла Ісуса, але зустрічають в гробі ангела, зодягненого в білий одяг. Ангел, замість чекати їхнього запитання, перший говорить до них. Ось його слова: Не майте страху! Знаю, що шукаєте Ісуса розп’ятого. Нема його тут. Воскрес як сказав (Мт 28, 5-6). В світлі цих слів перспектива смерті змінюється. Якщо Ісус з Назарету є воскреслий, означає, що живе. Це є важко зрозуміти, але гріб направду – порожній. Як також ангел запевняє й додає: Ходіть подивіться на місце де лежав (Мт 28, 6). Ось так перспектива смерті відходить перед вісткою життя! Ці жінки не могли б сказати це все, що почули від ангела, самі від себе. Правда про Воскресіння Ісуса є виражена у словах ангела, подібно як і раніше, вони сповістили правду про народження Божого Сина у Вифлеємі. Отже, перспектива смерті є змінена: смерть відходить перед життям. День, який іде після розп’яття і поставлення до гробу, направду об’явився днем очікування. Відтепер і надалі Пасха означає не тільки вихід із рабства і пям’ять переходу через Червоне Море, Пасха означає відтепер і надалі, перехід від смерті до життя. Наша пасха є Христос. Визволення сповнилось з Воскресінням Спасителя. В цьому переході від смерті до життя бере коріння нова Тайна. Перш за все – Тайна Хрещення.  В ніч напередодні Пасхи Церква проголошує хрещення в Ісуса Христа (Рм 6,3) і підносить це Таїнство. З давних часів у Римі Папа звершує обряд Хрещення – таїнство нашого спасіння. Визнаємо разом зі св. апостолом Павлом: Через хрещення ми є поховані разом з Христом у смерті, тому що як Христос воскрес із мертвих в славі Отця, так і ми можемо увійти в нове життя. (Рм 6, 4). Гріх знищений силою спасіння через смерть і воскресіння Христа. Якщо ми вмерли з Христом, віримо, що житимемо з ним (Рм 6, 8). Христос Воскрес із мертвих і більше не помре, смерть не має над ним влади, Ісус Христос живе і ми живемо в Христі! Амінь.

Вітаю всіх зі Світлим Празником Христового Воскресіння й бажаю щедрих Божих ласк від Воскреслого Ісуса!

Настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці
о. Йоан Дмитро Лубів, ЧСВВ
м. Лісабон