Дуже часто ми можемо вчитись від дітей, щоб бути дорослими у вірі й служити своїм ближнім.
Діти, як ми знаємо, дуже часто люблять говорити про своїх батьків. Вони думають, що їхні батьки досконалі і сильні. "Мій батько є дуже сильний! Він може носити мене й підкидати!" - говорив своїм друзям один хлопчина. "Мій батько є дуже важливий - казала одна дівчинка - всі запрошують його працювати, і мусить їхати, навіть, далеко, бо інші не можуть так добре зробити". "Мій батько є дуже багатий - казав третій - купив найкращий автомобіль на землі. Навіть, мій дядько, коли побачив, то сказав, що дуже гарний й такого він не міг купити!" Четверта дитина не знала, що сказати й почала роздумувати, що може сказати за свого батька, щоб підкреслити щось надзвичайного. Потім сказала: "Мій батько завжди робить приємнісь мамі. Коли мама хвора, коли вона не стримана, то йому завжди вдається, щоб вона усміхнулась". Їй здавалось, що вона має право вважати свого батька за кращого від інших. Її батько є великий, служить радості, служить в радості і служить з радістю! Тут влада не є крик, але здобувається через мистецтво любові і гумору, через любити і усмішку! Будьте також власними сівачами і служителями радості!
о. Йоан Лубів, ЧСВВ
|
м. Лісабон Португалія
