Меню сайту

Розділи новин
Новини Церкви [418]
Українці в Португалії [19]
Новини Чину св. Василія Великого [33]
Новини Церкви в Португалії [1]

Календар новин
«  Липень 2014  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031

Форма входу

Пошук

Пожертва

Друзі сайту

Наше опитування
Оцініть сайт
Всього відповідей: 468



В онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Вітаю Вас, Гiсть · RSS 19.10.2017, 18:24

Головна » 2014 » Липень » 3 » ПРО НАЙСВЯТІШЕ СЕРЦЕ ІСУСА
ПРО НАЙСВЯТІШЕ СЕРЦЕ ІСУСА
13:22

Перше, що хотів би сказати, що вшанування Пресвятого Серця Ісуса не є такою давньою традицією у Католицькій Церкві, а тим більше літургійною традицією, тобто такою, яка дозволена і розповсюджується Церквою. Навіть зазначу, що були певні проблеми у прийнятті Церквою цього культу.
Інколи нам здається, може бути таке враження, що наші традиції є постійними. Натомість насправді Літургія змінювалася на протязі віків. Перші християни мали якісь свої уподобання, і тут можна згадати малюнки у катакомбах, наприклад Доброго Пастиря. А католики Середньовіччя мали якесь своє власне уявлення про Ісуса та тайну спасіння. А Східна Церква має своє бачення Христа як Спасителя. Усі ці різні форми поклоніння Богу показують якийсь людський елемент у розумінні Бога та є насправді скарбом Церкви, як великої спільноти святих, вірних та духовенства.
Отже, звернуся до історичного екскурсу. Від ХІІІ століття під впливом великих містиків, як св. Бернард, св. Бонавентура, св. Гертруда й інші, у латинському обряді починає розвиватися окреме почитання Христових Ран. Культ рани Христового боку започаткував дорогу культу Христового Серця. Це була певна передумова, яка відкрила дорогу культу Серця Ісуса. Але саме пошанування з'явилося з поширення об'явлень святій Маргариті Марії Алякок, яка була монахинею Сестер Візиток у монастирі Паре-ле-Моніаль у Франції та жила у 1647-1690 роках.  Цій побожній монахині в 1673-1675 роках багато разів з’являвся Ісус Христос, показував їй Своє зранене Серце та поручав поширювати набожність до Нього. І так поволі починає розвиватися в Церкві культ Христового Серця. Папа Климент ХІІІ у 1675 році дозволив деяким церквам і братствам відзначати свято Христового Серця, а Пій ІХ у 1865 році поширив це свято на цілу Католицьку Церкву. Днем святкування стала п’ятниця, що наступає по другій неділі після Зішестя Святого Духа. Папа Лев ХІІ 25 травня 1899 року присвятив цілий світ Христовому Серцю. Святий Пій V доручив ту посвяту відновлювати кожного року. У 1956 році з нагоди сотої річниці впровадження в усій Церкві цього свята Папа Пій ХІІ видав енцикліку про вшанування Серця Ісуса.
Отже, цьому культу та самому святу не більше десь приблизно півтори сотні років. І за цей час, на мою думку, сама сутність цього вшанування змінилася, бо Церква теж змінювалася і десь міняла, поглиблювала своє розуміння різних аспектів історії спасіння. Після ІІ Ватиканського Собору у Церкві остаточно закріпилася біблійна точна розуміння культу.
Тобто місце якихось особистих візій окремих святих заступило трактування та інтерпретація біблійних текстів. Це навіть призвело до певної ревізії свят літургічного року. І дивний факт, але саме вшанування Христового Серця тут знайшло якісь свої ніби нові глибинні корені. І саме під цим кутом я хотів би розповісти про культ Христового Серця.
Кого цікавить середньовічне розуміння цього культу запрошую усіх до читання книжок про саму святу Маргариту Марію Алякок, які є у продажу українською, російською та польською мовами. Я ж волів би написати саме про біблійне розуміння Христового Серця.
Отже, у Святому Письмі ми не знайдемо прямих натяків на вшанування саме Серця Ісуса. Але є безліч якби вказуючих на це фрагментів. Сам Ісус говорить не дуже часто про Своє Серце, але є ці слова, які Церква читає саме в цю Урочистість. «Візьміть ярмо моє на себе й навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим».
Тому може здаватися, що це вшанування не має якогось більш менш реального біблійного підґрунтя. Але для того, щоб це спростувати достатньо просто придивитися до розуміння і вживання цього слова у Святому Письмі. Бракує мені знань, щоб точно сказати, скільки разів використовується це слово в оригіналі, але у синодальному російському перекладі воно вживається 668 разів. А саме слово “серце” має таке глибинне та широке розуміння, що важко мені, та й багатьом іншим, передати значення цього семітського слова та поняття.
На єврейській мові слово “серце” є виразом внутрішньої сутності людини в дуже широкому значенні. Розуміння цього слова включає в себе не тільки почуття, але і думки, спомини, наміри та рішення. В залежності від контексту сенс може або звужуватися до чисто інтелектуального аспекту або навпаки розширятися. Часто для того, щоб зрозуміти це слово у Святому Письмі треба проникати поза кордон психічних явищ у самий центр людини, де вона веде діалог сама з собою, приймає рішення, бере відповідальність, закривається чи відкривається на дію Бога. У розумінні людини Святим Письмом серце є джерелом свідомої особистості, яка  думає і є вільною; місцем розуміння оточуючої дійсності.
Тим більше цікавим є намагання зрозуміти Серце Сина Божого. У цьому культі, у тому що Церква усі розуміння людини як істоти думаючої та вільної, яка вагається, бореться, відкидає сумніви, прагне чогось більшого. У цьому культі Церква на мій погляд як найбільше виражає свою давню віру, що Ісус це Бог і Людина. Церква не лише дивиться на Христа, як на Того Хто був Богом, не мав проблем, нічого не відчував, окрім лише “палкої любові”, але бачить правдиву людину, яка була така сама як ми, окрім гріха.
І саме в цьому парадокс, що саме Ця Людина, така як ми, настільки у Своєму Серці була з'єднана з Богом, Сама була Богом, спасла людство. Нас спас не хтось інший, нас спас Один з нас. Він був справді ,Людським Сином, як Христос Себе любив називати.
У цих закликах: «Серце Ісуса, Сина Предвічного Отця, в лоні Матері Діви Святим Духом утворене, зі Словом Божим суттєво з'єднане, Святине Божа, Храме Всевишнього, Доме Божий і Брамо неба, помилуй нас!», ми маємо відчути спорідненість з Самим Богом, маємо зрозуміти що Бог є до нас дуже близький, але разом з тим і ми є недалеко від Бога. Усі наші життєві турботи, як то гріхи, занедбання, куці бажання, сумніви, опущені руки знаходять місце в Серці Ісуса «Яке Отець Собі дуже вподобав, терпеливе й багате милосердям, Джерело життя і святості, щедре для всіх, які до Нього взивають!». Воно настільки близьке, що Його торкнулося зло та несправедливість, знущання та жорстокість. Але разом із тим, Воно є  «Джерело всякої втіхи, Мир і Поєднання наше». Воно є справжньою Жертвою за грішників.
Саме у Цьому Роздертому на Хресті Серці людина може знайти Бога. Це та дорога, якою Бог захотів прийти до людини. Ми дуже хочемо бачити Бога, як Того, Хто вирішує всі наші проблеми, Хто позбавляє нас страху, боргів та гріхів. Для нас Він супермен, такий собі герой, якій не знає горя. Але коли ми приглянемося до Євангелія, то бачимо зовсім іншу картину. Того, Хто плаче, Хто висить на Хресті!
Сподіваюся, що літургічна урочистість, сам культ та цілий місяць, коли ми відмовляємо різні молитви до Серця Ісуса наблизять нас до правдивої любові Бога, дозволять нам відчути Близькість Христа та можливість уподібнитися до Нього, щоб стати світлом для інших.

Станіслав Степанчук

Категорія: Новини Церкви | Переглядів: 711 | Додав: osbmpt
Українська Греко-Католицька Церква Різдва Пресвятої Богородиці м. Лісабон Португалія